Управління транспортом і зв’язком - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТСам процес перевезень не виробляє нового продукту, але виступає як сполучна ланка між підприємствами, сприяючи функціонуванню інших галузей економіки, розвязанню соціальних задач, раціональному та гнучкому використанню виробничих сил, забезпечуючи обороноздатність країни. Тому державна політика становлення та розвитку транспортного комплексу України передбачає забезпечення своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва у перевезеннях, створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності та входження транспортного комплексу України до європейської і світової транспортної системи.У широкому плані під управлінням комунікаціями розуміють управління транспортом, звязком, мережами і системами паливного, енергетичного та водного постачання, тобто управління всіма галузями господарства, що обслуговують сфери виробництва (промисловість, агропромисловий комплекс та ін.) та життєдіяльність людей, але не створюють матеріальних цінностей. Термін «комунікації» означає шляхи сполучення, сукупність всіх видів шляхів сполучення, які підготовлені та влаштовані таким чином, щоб забезпечувати процес переміщення людей та вантажів різного призначення, і є складовою частиною кожного виду транспорту. Регулювання діяльності транспорту і звязку належить до різних галузей права: адміністративного, цивільного, фінансового та ін. Управління транспортом і звязком регулюється законами, кодексами, статутами, положеннями про окремі види транспорту і звязку.Державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України (далі - Мінтранс України), спеціально уповноважені на те органи виконавчої влади, а також місцеві ради. Мінтранс України реалізує державну політику в галузі транспорту і дорожнього господарства; сприяє структурній перебудові економіки України; здійснює керівництво транспортно-дорожнім комплексом; несе відповідальність за його розвиток; координує роботу обєднань, установ, підприємств і організацій залізничного, морського, річкового, авіаційного, автомобільного та дорожнього господарства, які входять до сфери його управління.Через Мінтранс України здійснюється управління залізничним транспортом держави. До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоровя, фізичної культури і спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують його функціонування. Управління залізничним транспортом здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі-Укрзалізниця). Діяльність Укрзалізниці регулюється Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р., та іншими нормативними актами. До основних завдань Укрзалізниці належать: організація злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва і населення в перевезеннях; забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту та оновлення; розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту; вжиття заходів для забезпечення безпеки функціонування мобілізаційної підготовки і цивільної оборони на залізничному транспорті та його діяльність під час ліквідації наслідків аварій, стихійного або іншого лиха та ін.Основним нормативним актом, що регулює управління морським і річковим транспортом, є Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від ЗО березня 2000 p.[9] Державне регулювання управління водним транспортом на законодавчому рівні здійснюється відповідно до Закону України «Про транспорт», Кодексу торгового мореплавства України, Водного кодексу України та Положення про Державний департамент морського і річкового транспорту України, інших нормативних актів. Аналіз цих актів свідчить про те, що робота органів виконавчої влади на морському і річковому транспорті передусім спрямована на управління господарською діяльністю підприємств, що не дозволяє створити оптимальну і ефективну систему управління водним транспортом України. До обєктів їх управління належать обєднання, підприємства, установи і організації морського і річкового транспорту.

План

Вступ

1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями

2. Органи управління транспортом і шляховим господарством

3. Управління залізничним транспортом

4. Управління морським і річковим транспортом

5. Управління автомобільним транспортом

6. Управління цивільним повітряним транспортом

7. Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті та в галузі звязку

Висновки

Список літератури адміністративний шляховий транспорт управління