Управління стратегічним розвитком сільськогосподарських підприємств - Автореферат

Управління стратегічним розвитком сільськогосподарських підприємств стратегічний сільськогосподарський державний підтримкаШвидкі зміни зовнішнього середовища сільськогосподарських підприємств внаслідок недосконалого законодавства, розбалансування взаємозвязків сільського господарства з іншими галузями АПК, доповнені природними факторами невизначеності, зумовили домінування в управлінні сільськогосподарськими підприємствами ситуаційного підходу. оцінити систему управління стратегічним розвитком сільськогосподарських підприємств з урахуванням ресурсного та управлінського потенціалів, фінансового стану і результативності діяльності, потенціалу сформованих можливостей організаційно-економічного та соціального характеру; У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи: діалектичний - при вивченні наукової літератури; динамічний, системний - при оцінці сучасного стану системи управління розвитком сільськогосподарських підприємств регіону; групування, кореляційно-регресійний аналіз - для виявлення взаємозвязку показників, які характеризують сучасний організаційно-економічний потенціал та можливості стратегічного розвитку сільськогосподарських підприємств; методи спостереження, експертних оцінок - для діагностики організаційного і соціально-психологічного механізмів управління організаціями; розрахунково-конструктивний, порівняльний, графічний - при порівнянні показників; імітаційного моделювання, послідовних ітерацій, пропорційних залежностей показників - для прогнозування наслідків реалізації стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств; метод SWOT-аналізу - для систематизації слабких і сильних сторін, можливостей та загроз навколишнього середовища при використанні стратегічного менеджменту в практиці функціонування організацій, SPASE-аналіз - для діагностики стратегії за первинними ознаками. У першому розділі "Теоретичні основи управління стратегічним розвитком сільськогосподарських підприємств" розкрито сутність системи управління стратегічним розвитком соціально-економічних структур, яка передбачає формування й ефективне використання можливостей для забезпечення довгострокового успішного функціонування організації. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу досліджено вплив спеціалізації на рівень рентабельності підприємств Володарського (формула (5)) та Білоцерківського (формула (4)) районів Київської області: де Y - рівень рентабельності, %; X1 - питома вага продуктового напрямку «зернові» у структурі валової продукції підприємства, %; X2 - питома вага продуктового напрямку «соняшник» у структурі валової продукції підприємства, %; X3 - питома вага продуктового напрямку «соя» у структурі валової продукції підприємства, %; X4 - питома вага продуктового напрямку «ріпак» у структурі валової продукції підприємства, %; X5 - питома вага продуктового напрямку «цукрові буряки» у структурі валової продукції підприємства, %; X6 - питома вага продуктового напрямку «мясо ВРХ» у структурі валової продукції підприємства, %; X7 - питома вага продуктового напрямку «мясо свиней» у структурі валової продукції підприємства, %; X8 - питома вага продуктового напрямку «молоко» у структурі валової продукції підприємства, %; X9 - питома вага продуктового напрямку «мед» у структурі валової продукції підприємства, %.Комплексна стратегічна переорієнтація системи управління розвитком передбачає посилення значимості інституційно-структурних і соціально-психологічних факторів при прийнятті та реалізації стратегічних рішень. Сценарний підхід до управління розвитком організацій передбачає виділення окремих етапів життєвого циклу, які визначаються певними характеристиками. Запропоновано комплексну модель процесу розробки стратегії організації з виділенням окремого етапу аналізу потенціалу розвитку, з розширеною системою внутрішньоструктурних компонентів та можливостей зовнішнього середовища. Доведено, що вибір організаційно-правової форми господарювання значною мірою визначає особливості й можливості формування, а також функціонування системи управління в довгостроковій перспективі, здатність і способи залучення додаткових ресурсів для забезпечення функціонування підприємства. Поглиблене дослідження факторів, що характеризують рівень впливу управлінського потенціалу на результати господарювання по групах підприємств за рівнем забезпеченості ресурсами, доводить існування певних особливостей формування результативної системи управління підприємством залежно від вищевказаних особливостей.