Управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою: теорія та практика - Автореферат

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікоюЗахист відбудеться 10 жовтня 2006 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Розроблено перспективну ринковоадаптовану модель системи управління споживчої кооперації та концепцію удосконалення її системи управління, концепцію та механізм управління персоналом споживчої кооперації, методику оптимізації критеріїв керованості та її потенціалу в системі. Визначено регуляторний вплив системи чинників зовнішнього середовища на результати функціонування споживчої кооперації та підходи до формування інформаційно-методичного забезпечення управління. Розглянуто методологічні засади трансформації ринкового управління соціально-економічною системою, механізм реалізації відносин, закономірностей та принципів управління споживчою кооперацією як соціально-економічною системою в умовах ринкового середовища України.Стратегічний розвиток українського суспільства в якості вагомої складової передбачає активне реформування споживчої кооперації як соціально-економічної системи, що за своєю місією покликана реалізувати на ефективній економічній основі своє соціальне призначення. У звязку з цим виникають нові вимоги до управління споживчою кооперацією, адекватні сучасним завданням, які висуває суспільство перед кооперативною системою. Водночас, споживча кооперація сама потребує трансформацій, що зумовлюють необхідність розробки теоретичних та практичних засад реалізації цілісного підходу до вирішення сукупності проблем її управління. Отже, проблема актуалізації кооперації у процесі позитивних якісних змін української економіки набуває особливої значущості і вимагає комплексних методологічних досліджень, розробки науково обґрунтованої концепції управління, що дозволить суттєво впливати на соціальні та економічні процеси, від реалізації яких залежить підвищення життєвого рівня населення. Враховуючи теоретико-методологічну та практичну значущість генезису управління соціально-економічними системами, доцільно відмітити, що проблема ефективного управління, зокрема споживчою кооперацією, вимагає подальшого наукового обґрунтування, що зумовлено відсутністю впорядкованої сукупності інструментів та розробленої методології управління системою.У першому розділі "Споживча кооперація як соціально-економічна система" обґрунтовується сутність сучасної соціально-економічної системи як обєкта управління, розкриваються концептуальні засади трансформації її ринкового управління, розвитку та організації споживчої кооперації як соціально-економічної системи. Теорія та практика господарювання дозволили виділити наступні ознаки споживчої кооперації, які ідентифікують її як унікальну соціально-економічну систему: споживча кооперація - це є одночасно добровільне обєднання людей або організацій, що мають спільні соціально-економічні інтереси та корпоративне утворення членів зі збереженням їхньої самостійності; це є організація, яка веде господарську діяльність на неприбутковій основі для задоволення економічних та соціальних потреб своїх членів; кооперативне підприємство повністю належить членам кооперативу і контролюється ними, а система управління кооперативом за своїм характером демократична. Взаємозвязок характеристик споживчої кооперації як соціально-економічної системи, якостей середовища та рис управління дозволили обґрунтувати соціально-економічну природу споживчої кооперації та соціально-економічні завдання її функціонування, що є основою для принципів кооперативної діяльності та визначених у дослідженні особливостей управління кооперативним господарством (багатогалузевий та багатоцільовий характер діяльності, комплексність процесу управління, функціонування на основі самодіяльності членів, комбінованість системи, багатоступеневість управління). У другому розділі "Розвиток споживчої кооперації України в трансформаційній економіці" акцентовано увагу на якісному та кількісному дослідженні розвитку споживчої кооперації як соціально-економічної системи, економетричному прогнозуванні її діяльності, діагностиці регуляторного впливу зовнішнього середовища на результати діяльності систем та виокремленні проблем управління споживчою кооперацією України.

Основний зміст дисертації