Управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі управління містом Національної академії державного управління при Президентові України. ЛЕБЕДИНСЬКА Ольга Юріївна, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри управління містом. Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор РОЗПУТЕНКО Іван Васильович, проректор - директор Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України; Захист відбудеться “11” березня 2004 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м.Сьогодні в Україні налічується 453 міста, з яких 404, або 89% - міста з чисельністю населення до 100 тис. чол. Тільки збереження потенціалу, його модернізація та реструктуризація здатні забезпечити прогрес містам і державі, реальну, а не уявну економічну незалежність. Важливе місце в структурі міських поселень України посідають монофункціональні міста, які виникли та існують на базі одного чи кількох однопрофільних містоутворюючих підприємств. Досвід його створення, розвязання проблем соціально-економічного та екологічного функціонування може бути корисним для інших монофункціональних міст України, створених на базі електростанцій. Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлюється: важливістю обєктивного розкриття соціально-економічного розвитку системи державного управління монофункціональними містами в різних регіонах України, недостатньою розробкою цієї проблеми, необхідністю використання вітчизняного і зарубіжного досвіду.У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи функціонування монофункціональних міст” - розкривається поняття та сутність монофункціонального міста, аналізується сучасний стан монофункціональних міст України, критерії визначення таких міст, їх містоутворююча база, проведено класифікацію цих міст за чисельністю населення та типологію за профілем господарської діяльності. Обґрунтовано, що одним з критеріїв віднесення того чи іншого міста до групи монофункціональних може бути показник питомої ваги працюючих на містоутворюючому профільному (профільних) підприємстві (підприємствах) у загальній чисельності працюючих у місті. На регіональному рівні необхідно розробити та впровадити програми соціально-економічного розвитку територій і систем розселення та програми зайнятості населення, затвердити правила забудови з урахуванням регіональних особливостей соціально-економічного розвитку монофункціональних міст. На місцевому рівні слід забезпечити: розробку місцевих програм соціально-економічного та екологічного розвитку монофункціональних міст; взаємодію органів місцевого самоврядування з державними та приватними підприємствами з питань розвитку міст; ефективне використання повноважень органів місцевого самоврядування щодо формування власних доходів; сприяння розвитку підприємництва, залученню інвестицій, спільні з іншими територіальними громадами проекти розвитку регіонів; утримання обєктів соціально-культурної сфери. На сучасному стані монофункціональних міст позначилися кризові явища останнього десятиріччя, серед яких: - вузька спеціалізація виробництва, яка призводить до залежності економіки міста від роботи одного-двох підприємств, що в умовах відсутності платоспроможного попиту ставить під загрозу можливість подальшого існування цих міст;У дисертації узагальнене та вирішене актуальне наукове завдання, що полягає в розробленні концепції й теоретико-методологічних основ формування системи державного управління соціально-економічним розвитком монофункціональних міст України. Аналіз законодавчо-нормативної бази та відповідність її потребам розробки й реалізації програм розвитку монофункціональних міст показав, що ефективність розвязання проблем регіонального розвитку, становлення місцевого самоврядування та вдосконалення відносин “центр-регіони” залежать від правового поля, необхідного для розробки та реалізації державної регіональної політики, чіткого розподілу функцій та координації діяльності державних органів управління різного рівня у сфері територіального розвитку. В основу дисертаційної роботи покладено системний підхід до визначення змісту поняття “монофункціональне місто” та обгрунтування того, що в процесі управлінні монофункціональними містами необхідно їх розглядати як міста-корпорації або міста-підприємці, що являють собою адміністративно-територіальні утворення, які обєднують місцеві соціальні, політичні й економічні ресурси в єдиний взаємоповязаний організаційно-виробничий комплекс.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ