Управління системою екологічного моніторингу в Україні: правові та організаційні питання - Статья

Управління системою екологічного моніторингу в Україні: правові та організаційні питанняТематика досліджень з екологічного моніторингу в останні роки суттєво розширилася. Вона представлена економічними, технічними, географічними та іншими дослідженнями з відповідного питання, які здійснили науковці різних наукових спеціальностей (Г.О. Проте саме від здатності держави в особі уповноважених органів виконавчої влади організувати здійснення екологічного моніторингу багато в чому залежить ефективність моніторингових спостережень у цій сфері суспільних відносин.Починаючи це дослідження, наголосимо на тому, що екологічний моніторинг (моніторинг довкілля, моніторинг навколишнього середовища, моніторинг навколишнього природного середовища)1 відіграє важливу роль в оцінці екологічного стану довкілля, виявленні негативних змін у ньому. Він встановив, що «з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовищ». Як ключова функція управління в галузі охорони навколишнього природного середовища екологічний моніторинг підпадає під дію всіх основних еколого-правових приписів, які визначають вихідні, базові положення екологічної політики в Україні, зокрема її цілі та завдання, принципи здійснення, організаційні засади природоохоронної діяльності, основні вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки тощо. Аналіз цього процесу почнемо з наведення того факту, що за даними 1992 р. інформацію про стан навколишнього природного середовища збирали державні органи (переважно контрольні) таких міністерств і відомств: про стан ґрунтів (різних категорій, за різними параметрами) - Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоровя України, Державного комітету України по гідрометеорології, Мінсільгосппроду України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства земельних ресурсів України; про стан атмосферного повітря - Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоровя України, Державного комітету України по гідрометеорології; про стан поверхневих вод - Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоровя України, Державного комітету України по гідрометеорології, Державного агентства водних ресурсів України, Державного агентства земельних ресурсів України; про стан підземних вод - Державного комітету України по гідрометеорології, Державного комітету України по геології і використанню надр; про стан лісів та мисливської фауни - Міністерства лісового господарства України; про стан здоровя населення - Міністерства охорони здоровя України; про джерела викидів в атмосферу скидів стічних вод - Міністерства екології та природних ресурсів України; про фактори фізичного впливу на навколишнє середовище (акустичного, вібраційного, електромагнітного, радіаційного) - Міністерства охорони здоровя України. Чинне Положення про державну систему моніторингу довкілля визначає цю систему на базі центральних органів виконавчої влади (Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства охорони здоровя України, Міністерства аграрної політики і продовольства України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Державного агентства водних ресурсів України, Державного комітету лісового господарства України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної служби геології та надр України), на які покладено повноваження з формування та реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, охорони та використання окремих природних ресурсів.Отже, спроби вдосконалити систему екологічного моніторингу шляхом часткових уточнень системи органів, які є субєктами моніторингу, уточнення їх повноважень та процедур взаємодії не дають позитивного результату.