Управління продуктивністю праці на промислових підприємствах - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукОднак, незважаючи на низький рівень продуктивності праці і, як наслідок, неефективне використання робочої сили, підприємства недостатньо приділяють увагу вирішенню цієї проблеми. Ринкові відносини в Україні формуються на основі вітчизняного і світового досвіду управління і досягнень у розвитку науки управління. Перед керівниками вищого і середнього рівня постали високі вимоги щодо підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, які задіяні у виробничому процесі, підвищення якості продукції і зростання обсягу виробництва на одиницю ресурсів. розробити методичне забезпечення (принципи, підходи, методи, моделі) формування механізму управління продуктивністю праці на промислових підприємствах; узагальнити світовий і вітчизняний досвід розвитку теорії управління продуктивністю праці як складового елемента системи управлення підприємством, проаналізувати механізм управління продуктивністю праці на рівні підприємства;У розділі 1 “Теоретичні основи управління продуктивністю праці” розглядається поняття “управління продуктивністю праці”, роль і місце механізму управління продуктивністю праці у господарському механізмі управління підприємством. Управління продуктивністю праці - це гнучка, адаптована до ринкових відносин система методів, способів, заходів, спрямованих на розробку і реалізацію організаційних, технічних, економічних і соціальних заходів щодо забезпечення такого обсягу виробництва продукції чи послуг, який буде визнаний і куплений споживачем в конкретному календарному періоді. Як підсистема управління підприємством, вона становить собою специфічний вид діяльності функціональних і лінійних керівників підприємства і його підрозділів, спрямована на зміну умов виробництва з метою досягнення запланованих результатів зниження витрат і зростання обсягів виробництва. Забезпечення ефективного управління продуктивністю праці підприємства визначає ряд вимог, а саме: інтегрованість з єдиною системою управління підприємством; комплексний підхід до розробки управлінських рішень; гнучке реагування управління на зміни в зовнішньому середовищі; орієнтація на високу ефективність використання ресурсів, що задіяні у виробничому процесі і збалансовані зі зростанням продуктивності праці. Система організаційного забезпечення управління продуктивністю на підприємстві обумовлює створення взаємоповязаної системи внутрішніх структурних служб і підрозділів, що забезпечують розробку і реалізацію управлінських рішень з питань формування умов для високопродуктивної праці, виробництва і несуть відповідальність за кінцеві результати цих рішень.Узагальнюючим методичним документом на кожному підприємстві повинна стати Програма підвищення продуктивності праці, яка органічно поєднує в собі всі задіяні у виробничому процесі ресурси: матеріальні, інтелектуальні, фінансові, енергетичні, часові. Механізм управління Програмою підвищення продуктивності праці визначається змістом, масштабами і часом її реалізації. Оптимальна організаційна структура механізму управління Програмою підвищення продуктивності праці як мінімум повинна містити такі елементи: цілі і завдання, показники, обєкти, що підлягають змінам, методи і форми впливу на них; субєкти впливу. Основою механізму управління продуктивністю праці виступає корпус керівників підприємства, який є реальною ефективною силою, спроможною створити надприбутковий продукт. Показниками ефективності управління обрано такі ознаки: частка керівників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу у відсотках і на 1000 робітників; частка витрат управлінської праці на 1 грн. товарної або реалізованої продукції; рівень продуктивності праці у системі управління; маса прибутку на 1 грн. витрат на утримання управлінського персоналу; частка заробітної плати управлінського персоналу в собівартості продукції та у фонді оплати праці.Встановлено, що чінні методи управління продуктивністю праці на промислових підприємствах не відповідають особливостям ринкових відносин, темпам технічного прогресу, вимогам сталого розвитку економіки країни і підвищення рівня життя. Переорієнтація відношення до вирішення проблем підвищення продуктивності праці і якості продукції обумовлює практичну потребу у формуванні нового механізму управління процесом змін технічних, економічних, організаційних, демографічних та соціальних факторів. Визначено, що сучасний низький рівень продуктивності праці у промисловості у порівнянні з 1990 р. та досягненнями розвинутих країн світу обумовлено рядом причин: реформуванням економіки і довгим періодом формування ринкових відносин, руйнуванням налагоджених звязків кооперації, скороченням інвестицій в оновлення обладнання та в інноваційну діяльність, низькою заробітною платою, слабким соціальним захистом працівників, гострою конкуренцією виробників, недосконалістю системи оподаткування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ