Управління природно-заповідними територіями та об’єктами Харківської області на засадах екосистемного підходу - Статья

Управління природно-заповідними територіями та обєктами Харківської області на засадах екосистемного підходуНа сьогодні в Україні передумови для реалізації даного виду діяльності є достатньо несприятливими, а саме: часткове вилучення природних земель і повязаний з цим опір владних галузевих структур, землевласників і землекористувачів; труднощі з формуванням репрезентативної мережі природно-заповідних територій та обєктів через недостатню їх вивченість і впорядкованість; обмеженість сучасного методичного забезпечення щодо проектування і створення мережі природоохоронних обєктів; низький рівень інформованості населення відносно доцільності заповідання і резервування певних територій; «штучне» поліпшення показників заповідності за рахунок безсистемного нарощування кількості обєктів природно-заповідного фонду при втраті якості в їх організаційно-функціональної структури; значне зменшення бюджетного фінансування галузі заповідної справи; перехід територіального планування та управління переважно на місцевий рівень та інші. Дія цих факторів посилюється іноді вкрай прагматичним ставленням владних структур та населення до природно-заповідних територій як інструменту та джерела одержання прибутку, неадекватними вимогами з боку влади до установ природно-заповідного фонду (ПЗФ) заробляти кошти в планових обсягах без урахування ландшафтно-екологічних умов, дуже слабким поширенням ідеї цінності природно-заповідних територій та їх функцій як національного надбання. Зазначені проблеми в значній мірі повязані з низьким рівнем інформаційної підтримки процесу прийняття рішень щодо створення й функціонування ПЗФ на державному, відомчому та суспільному рівнях, що вказує на необхідність звернення до нових «прагматичних» управлінських підходів, заснованих на стимулюванні розвитку природно-заповідної галузі на засадах визначення екосистемної цінності та еколого-економічної вартості тих чи інших заповідних обєктів і природних комплексів. Зокрема, в розділі ціль 5 «Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і формування екологічної мережі», передбачено проведення інформаційної кампанії стосовно цінності екосистемних послуг на прикладі екосистем України, а також подальше застосування вартісної оцінки екосистемних послуг. З огляду на перспективи застосування кількісних та якісних показників вартості екосистемних послуг, як важелю підтримки процесу прийняття щодо розбудови та управління єдиною територіальною системою природно-заповідних територій та обєктів, питання розвитку методологічних засад оцінювання їх екологічних послуг потребує подальшого вивчення та висвітлення у вітчизняній літературі.Відсутність в Україні єдиних науково-методологічних принципів на етапах формування єдиної системи природних територій та обєктів, що підлягають особливій охороні, призвели до того, що існують певні недоліки в їх структурній організації, а саме: неповнота відображення особливостей ландшафтної організації території та, відповідно, цільових підходів до підтримання екосистемних послуг конкретних типів ландшафтів; диспропорція розміщення всередині регіонів (наявність адміністративних районів з відсотком заповідності менше 0,1 %) [18]; переважання за якісним складом категорій обєктів ПЗФ з нижчим рангом заповідності - заказників, в межах яких здійснюється переважно традиційна господарська діяльність; неузгодженість питань, повязаних зі структурою землекористування; значна антропогенна трансформація ландшафтів та інше [19]. Все це свідчить про необхідність оптимізації управління природно-заповідними територіями та обєктами на методологічних засадах оцінки екосистемних послуг, адаптованої до ландшафтно-екологічних і соціально-економічних умов відповідного природного комплексу. Науково-обґрунтоване оцінювання екосистемних послуг природно-заповідних територій та обєктів потребує пізнання природних комплексів в цілому, їх геоекологічної структури, історії формування та розвитку, що найбільш повно реалізується в рамках ландшафтно-екологічного підходу. На сьогодні природно-заповідний фонд Харківської області складають 242 території та обєкти загальною площею близько 76 434 га, займаючи 2,4 % території області [18]. У більшості випадків території та обєкти ПЗФ представляють собою окремі фрагменти річкових долин, надзаплавних терас, вододілів, схилів балок і т. ін., що були сформовані протягом тривалого геологічного часу під дією зональних факторів на стику Лівобережного лісостепу і степу, та інтразональних факторів, обумовлених геолого-геоморфологічними особливостями розвитку долино-терасованих комплексів річок, які відносяться до річкових басейнів Дніпра та Сіверського Донця.