Управління конфліктами в діяльності державних службовців - Автореферат

бесплатно 0
4.5 107
Дослідження проблем розвитку професійної компетентності кадрів державної служби у сфері конструктивного управління конфліктами. Аналіз та систематизація методів та технологій управління конфліктами з урахуванням специфіки діяльності державних службовців.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:




Аннотация к работе
дніпропетровський регіональний інститут державного управління Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управлінняУ межах даного дослідження розглядається розвиток професійної компетентності кадрів державного управління в галузі соціальних та міжлюдських відносин, однією із складових якої є уміння управляти конфліктами, ефективно налагоджувати конструктивні взаємини з іншими як у процесі толерантного ділового спілкування, соціальної взаємодії, так і в умовах напружених ситуацій, в умовах конфлікту. Підвищення ефективності діяльності державних службовців з урахуванням конфліктологічних факторів вимагає не лише формування знань з конфліктології - необхідне також запровадження тренінгової підготовки державних службовців щодо реального свідомого управління конфліктами в професійній сфері. Можна виділити кілька напрямів дослідження конфлікту: понятійний аналіз конфлікту, визначення сутності конфлікту і його основних ознак, розгляд причин і динаміки виникнення конфліктів, типологія конфліктів тощо. Недостатнє висвітлення проблеми виявляється в таких аспектах: наявність термінологічних розбіжностей, зокрема у визначенні типології конфліктів у сфері державного управління; недостатня розробленість технології управління конфліктами в діяльності державних службовців; незначна увага до проблем конфліктології під час підготовки державних службовців; відсутність методичного опрацювання питань розвязання конфліктів на державній службі з урахуванням особистісних та ситуативних передумов. Тому актуальність нашого дослідження визначають, з одного боку, недостатня розробленість проблеми управління конфліктами у сфері державного управління, а з іншого - необхідність цілеспрямованої підготовки державних службовців до розвязання конфліктних ситуацій, які постійно виникають в їх діяльності.Аналіз зазначених поглядів показав, що у вивченні сутності конфлікту до кінця XIX ст. існували істотні недоліки: конфлікти розглядалися лише в загально-філософському плані; специфіка конфліктів у цілому не досліджувалася, давався лише опис окремих видів соціальних конфліктів; досліджувалися переважно конфлікти макрорівня; загальні риси конфлікту як феномена індивідуального та соціального життя не досліджувалися, у звязку з чим не була створена й самостійна теорія конфлікту, а отже, і конфліктологія як наука. Психологічна традиція розуміння конфлікту повязана з тим, що увага приділяється безпосередньо самому феномену конфлікту, виділяються основні підходи, розробляються ключові поняття психологічної теорії конфлікту, а також концепції практичного дослідження цього явища. У дослідженні значна увага приділяється здобуткам сучасних закордонних та вітчизняних дослідників конфліктних явищ, які розглядають проблематику характерних ознак конфлікту, структуру конфлікту, динаміку, причини та функції конфлікту. Для успішного управління конфліктами в державних установах та організаціях необхідно, щоб дії щодо управління конфліктами органічно вписувалися в професійну діяльність державних службовців, стали її складовою і застосовувались у процесі прийняття управлінських рішень. Для глибшого розуміння природи конфліктів в управлінській діяльності державних службовців досліджується роль особистісних та ситуативних передумов виникнення конфліктів, що дозволить мінімізувати викривлення, які виникають під час сприйняття конфліктної ситуації, що, у свою чергу, сприятиме процесові адекватного управління конфліктами в діяльності посадових осіб органів державної влади.Слід зазначити, що пріоритетним під час діяльності державного службовця з управління конфліктом є процес медіації та ведення переговорів, який являє собою спеціально організовану форму спілкування двох конфліктуючих сторін, що здійснюється за допомогою третьої, нейтральної сторони (посередника, медіатора) з метою опосередкованого управління процесом розвязання конфлікту згідно з правилами діалогічної взаємодії. Медіацію та ведення переговорів, насамперед, слід розуміти як процес, що дозволяє спрямовувати конфлікт у бік його розвязання, як цілеспрямоване втручання, що має на увазі спочатку послаблення конфлікту, потім підготовку ґрунту для прийняття виважених рішень і, як наслідок, розвязання певної проблеми. У третьому розділі - „Практична підготовка державних службовців щодо врегулювання конфліктів в управлінській діяльності” - розглядаються загальні питання підготовки державних службовців до управління конфліктами та розробка програми тренінгу з управління конфліктом, який може застосовуватись у процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної служби і сприяє найефективнішому теоретичному і практичному засвоєнню матеріалу, що викладається. Комунікативні уміння та навички є необхідною складовою професійної компетентності державних службовців і належать до професійно-важливих особистісних якостей державних службовців.

План
Основний змістЗміст діяльності Способи (методи) реалізації

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы







Хотите, перезвоним вам?