Управління економічною безпекою розвитку туристичного підприємства - Статья

Управління економічною безпекою розвитку туристичного підприємстваВ умовах відкритості національних кордонів для іноземних корпорацій туристичного бізнесу, збільшення попиту на послуги вітчизняного туристичного ринку постають проблеми вдосконалення управління розвитком підприємств туристичної індустрії, оптимізації механізму взаємодії учасників туристичного ринку, обґрунтування нових підходів до організації діяльності підприємств туристичного бізнесу. Процеси взаємодії вітчизняних туристичних підприємств із зовнішнім середовищем протікають в умовах недостатньо розвиненої ринкової інфраструктури, правового нігілізму субєктів господарювання, різких коливань ринкового попиту, високої динаміки змін у правовому просторі економіки, що істотно підвищує рівень загроз економічній безпеці туристичного підприємства, ефективна підтримка якої можлива тільки в разі використання спеціальних механізмів. Такі механізми, за наявності обґрунтованого теоретичного, методологічного і методичного забезпечення, мають всезростаюче значення для кожного підприємства, що реалізує стратегію розвитку, ефективність реалізації якої значною мірою залежить від якості економічної безпеки процесів розвитку[1]. Специфічність управління розвитком підприємств туристичного бізнесу полягає в тому, що предметом господарсько-фінансової діяльності є надання туристичних послуг; у процесі створення туристичних продуктів задіяні різні підприємства (транспорту, готельного господарства, харчування, торгівлі, надання культурно - розважальних послуг, оздоровлення, відпочинку тощо); здійснюються специфічні бізнес-процеси (маркетинг, управління ризиками, управління продажем); цикл кругообігу активів, який обумовлює особливості складу майна [2]. З погляду економічної безпеки функціонування туристичного підприємства, технологічний процес прийняття інвестиційних рішень повинен включати: аналіз і оцінку ситуації; формулювання проблеми (сукупності проблем) у сформованій ситуації; редукцію розмірності простору факторів вихідної ситуації в простір факторів проблемної ситуації; ранжирування цих факторів; визначення їх проявів, що представляють потенційну загрозу економічній безпеці підприємства; ідентифікацію загроз, величини потенційного збитку, обєктів і субєктів загроз; встановлення відносин між факторами проблемної ситуації й факторами, що характеризують загрози; визначення ступеня можливого впливу з боку підприємства (в рамках механізму управління економічною безпекою) на відносини, що характеризують звязки проблемної ситуації й загрози; ідентифікацію елементів механізму управління економічною безпекою для послаблення (нейтралізації) зазначених відносин відповідно до мети фінансової стратегії підприємства; вибір складу учасників формування й реалізації управлінських рішень; розробку моделей проблемної ситуації з урахуванням загроз; вироблення альтернатив відповідно до моделей проблемної ситуації; розробку вирішальних правил для звуження сфері альтернативних рішень, включаючи моделі переваг вибору альтернатив; ухвалення альтернативного рішення; розробку механізму реалізації управлінського рішення [5].