Управління державною виконавчою службою в Україні - Автореферат

Львівський регіональний інститут державного управління національної академії державного управління при президентові УкраїниНеефективність її функціонування засвідчує офіційна статистика Міністерства юстиції України, відповідно до якої станом на 1 січня 2009 р. фактично виконано 34,7 % виконавчих документів від загальної їх кількості, що перебували на виконанні у Державній виконавчій службі (далі - ДВС), а станом на 1 грудня 2009 р. цей показник знизився до 28,4 %. Історико-правовий аспект проблематики виконання рішень суду, становлення інституту виконавчого провадження актуалізували у своїх працях вітчизняні та зарубіжні науковці: Н.Б. Формування виваженої мотиваційної політики щодо праці державних службовців, що забезпечуватиме підвищення ефективності їх діяльності та функціонування ДВС в Україні, а також перейняття позитивного зарубіжного досвіду та формування національного - залишаються одними з найпріоритетніших завдань сучасної управлінської науки в означеній сфері дослідження. Системний та логічний методи використовувались у дослідженні структури ДВС та системи субєктів виконавчого провадження, їх класифікації; формально-логічний метод - для вивчення організаційно-правової основи діяльності; формально-юридичний - в аналізі норм чинного законодавства; структурно-функціональний - для дослідження організації та управління ДВС та її структурних підрозділів; порівняльно-правовий метод - у порівняльній площині при аналізі існуючих організаційно-правових форм інституту примусового виконання в зарубіжних країнах та в Україні; метод моделювання - для напрацювання практичних рекомендацій спрямованих на вдосконалення політики у сфері примусового виконання рішень, а також для побудови мотиваційного профілю державних виконавців. Теоретичні напрацювання автора в частині викладення теоретико-методологічної основи формування та функціонування державної виконавчої служби, дослідження еволюції її організаційно-правових структур, вивченні зарубіжного досвіду у цій сфері - використано для методичного забезпечення навчального процесу та викладання нормативних дисциплін "Організаційно-правові засади державного управління", "Теорія та практика державного управління", "Кадрова політика та державна служба", "Адміністративне право" для слухачів ЛРІДУ НАДУ за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів державного управління впродовж 2008 - 2010 рр. Наукові публікації отримали застосування у навчально-методичному забезпеченні дисциплін, у яких використано результати наукових досліджень автора з метою оптимізації підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, а також аспірантів та здобувачів за спеціальностями "Теорія та історія державного управління", "Механізми державного управління", "Місцеве самоврядування" та "Державна служба" (акт впровадження від 18.05.2010 р.)У першому розділі - "Теоретико-методологічна основа становлення управління державною виконавчою службою" - розкрито теоретико-методологічну основу функціонування державної виконавчої служби в Україні, зокрема розглянуто понятійно-категорійний апарат, розкриваючи та уточнюючи сутність основних понять; висвітлено еволюцію наукових поглядів щодо розвитку інституту примусового виконання рішень, досліджено генезис інституту примусового виконання рішень суду на українських землях та запропоновано періодизацію його становлення. Тому, систематизуючи різні підходи щодо трактування сутності виконавчого провадження, зроблено висновок про те, що виконавче провадження - це сукупність правових норм, що регулюють порядок виконання рішень та процесуальні правовідносини між учасниками процесу з виконання рішень судів й інших уповноважених органів (посадових осіб). Метод правового регулювання виконавчих правовідносин - санкціонований державою примус, який полягає у вчиненні державним виконавцем лише певних виконавчих дій у визначеному законом порядку, є імперативно-диспозитивний. На підставі того, що виконавче провадження має свої особливі предмет та метод правового регулювання, відповідні принципи та регламентуюче законодавство, зроблено висновок, що виконавче провадження не є частиною цивільного (або іншого) процесу, а становить самостійну процесуальну галузь права - виконавче процесуальне право.

1. Основний зміст роботи