Управління державними видатками в перехідних економіках - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управлінняУ дисертації дано ретроспективний аналіз державних видатків в умовах структурних змін і стабілізації, досліджено вплив державних видатків на економічне зростання, приведені державні системи бюджету і звітності, розглянуто проблеми економічної і соціальної ефективності державних видатків, проаналізовано стан державних видатків, їх структури в країнах з перехідною економікою та визначені тенденції їх розвитку, вказані основні напрямки ефективного розподілу і перерозподілу державних видатків. У роботі узагальнено зарубіжний досвід управління державними видатками, доказано, що демонтаж централізованого планування до останнього часу не привів до якихось серйозних змін у розробці і виконанні державного бюджету, до оптимізації державних видатків. Проведення реформи щодо державних видатків знаходиться у тісному взаємозвязку з реформами в таких сферах як оподаткування, ціноутворення, діяльність державних підприємств і т.д. Доведено, що успішність реформи у сфері державних видатків залежить від намірів певної країни зберегти міру прямої участі держави у виробництві, виділенні ресурсів і розподілу кінцевої продукції. Не менш важливими умовами успіху є стримування рівня державних видатків у допустимих з макроекономічної точки зору рамках, підвищення ефективності державних програм, зміцнення ролі державних органів у опосередкованому стимулюванні економічності приватного сектора і залучення тих інвестицій, які підвищують продуктивність.Усім, хто уважно стежить за процесами, які останнім часом відбуваються в країнах з перехідною економікою, стає зрозумілим, що успіх перетворень централізовано планового господарства у ринкове буде значною мірою залежати від того, наскільки швидко і успішно ці країни зможуть створити необхідні для функціонування ринкової економіки фіскальні органи. Незважаючи на цю соціальну та фіскальну роль державних підприємств, яка применшувала власну роль держави, і не дивлячись на існування прихованих податків та субсидій, вирахувані і явні загальні суми податкових надходжень і державних видатків були дуже високими, особливо якщо зважити на те, що в цих країнах доход на душу населення був відносно низьким. Як правило, проблема управління видатками взагалі розглядалася в контексті галузевого, а не функціонального принципу управління, де основними складовими були видатки на народне господарство, на соціально-культурні заходи (освіту, культуру, науку, охорону здоровя, фізичну культуру, соціальне страхування, соціальне забезпечення), на оборону країни, на структури, що здійснюють державне керівництво. Результати дослідження щодо удосконалення управління державними видатками були представлені для розгляду і використання при підготовці ряду законодавчих актів: Закон України “Про державний бюджет України на 1998 рік” від 30 грудня 1997 року № 796/97-ВР; Постанова Верховної Ради України “Про основні напрямки бюджетної політики на 1999 рік (Бюджетна резолюція)” від 24 липня 1998 року № 57-XIV; Постанова Верховної Ради України “Про основні положення податкової політики в Україні” від 4 грудня 1996 року № 561/96-ВР; Указ Президента України “Про скорочення видатків Державного бюджету на 1998 рік” від 8 серпня 1998 року № 860/98; Постанова Кабінету Міністрів України “Про Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації” від 16 лютого 1998 р. Більшість європейських країн, що знаходяться на етапі переходу від адміністративно-командної системи управління до ринкової економіки, можна віднести до держав із середнім рівнем доходів, в той час як переважна частина африканських і азійських країн, що переживають перехід, можна віднести до держав з низьким доходом.Будь-яке зусилля, спрямоване на проведення реформ, вимагає, аби більше уваги приділялося управлінню змінами з тим, щоб виниклі проблеми можна було передбачати і розвязувати. Така стратегія має бути розроблена з урахуванням дефіциту фінансових коштів і людських ресурсів; вона повинна бути диференційованою за змістом з урахуванням різних потреб користувачів, термінів поетапного проведення в життя і, що ще важливіше, наявності механізмів на випадок виникнення непередбачених обставин при появі нового набору проблем. Можливим поясненням незакінченості результатів емпіричних досліджень може служити те, що навіть якщо видатки самі по собі можуть сприяти зростанню, то спосіб покриття цих витрат, котрий обирає уряд, здійснює зворотній вплив. Так, зміни процентних ставок впливають на обслуговування внутрішнього боргу; зовнішній борг і витрати на імпорт залежать від обмінного курсу: індексовані і близькі до індексованих видатки (пенсії, заробітна плата, витрати на закупівлю товарів та послуг) залежать від рівня інфляції, а попит на певні програми (охорона здоровя, освіта) повязаний з рівнем доходів.

1. Загальна характеристика роботи