Управління борговими зобов’язаннями сільськогосподарських підприємств - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукУправління борговими зобовязаннями сільськогосподарських підприємств. Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методичних і практичних питань управління борговими зобовязаннями сільськогосподарських підприємств спробі його адаптації до мінливих зовнішніх та внутрішніх умов господарювання. Розроблено методичні підходи до удосконалення оцінки вартості боргових зобовязань, систематизовано їх види, уточнено економічний зміст господарських зобовязань, визначено трансформуючу роль боргових зобовязань. Вдосконалено технологію організації управління борговими зобовязаннями підприємств, управління процесом визначення параметрів випуску облігацій, техніку планування структури капіталу.Переорієнтація державної фінансово-кредитної політики, скорочення рівня державної підтримки товаровиробників, зміни в системі матеріально-технічного та фінансового забезпечення виробництва поставили перед новоутвореними підприємствами задачі перебудови основ функціонування і управління складовими господарського механізму. Проблеми організації ефективних систем управління фінансовим забезпеченням, розвитку його форм і методів постійно досліджуються значним колом науковців та практиків. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за програмою “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва” (номер державної реєстрації 0102U000257), 2001-2005рр. в якій дисертантом розроблено методичні та практичні підходи до підвищення ефективності та оптимізації управління фінансовою діяльністю підприємств. Для досягнення даної мети в процесі дослідження були поставлені наступні завдання: уточнити економічний зміст понять “зобовязання” і “боргове зобовязання”, систематизувати та класифікувати їх форми і види; Конкретизація використання таких загальних методів як синтез окремих частин досліджуваних явищ, структурно-логічний аналіз, проведення аналогій та порівнянь дозволили визначити не тільки зміст “зобовязання”, “боргового зобовязання” і складові боргового фінансування, а й особливості його організації підприємствами.У першому розділі “Теоретичні основи управління борговими зобовязаннями” наведено результати дослідження проблеми організації ефективних систем управління борговими зобовязаннями, узагальнено погляди дослідників та уточнено зміст зобовязань підприємства, систематизовано їх форми і види, опрацьовано методичні підходи до визначення вартості основних видів боргових зобовязань та оптимізації їх часток у структурі капіталу підприємства. Врахувавши відмінності в природі виникнення і формах прояву запропоновано визначати зобовязання як грошово-майнові та організаційно-управлінські відносини підприємства, що виникають під час ведення господарської діяльності і виражають процес, спосіб та інструмент взаємодії менеджменту підприємства із зовнішніми, внутрішніми учасниками господарських операцій, в результаті яких підприємство приймає або на нього накладаються обовязки щодо вчинення чи заборони вчинення певних дій з його активами та фінансово-матеріальні наслідки цих дій. Натомість боргове зобовязання - це механізм, інструмент запозичення коштів, матеріальних і не матеріальних ресурсів та результат невчасного або неналежного виконання фінансово-матеріальних домовленостей підприємства по всіх господарських операціях, внаслідок чого у підприємства виникає борг, а зобовязуюча сторона отримує право вимоги до активів боржника. В процесі дослідження, з метою поглиблення розуміння змісту “зобовязань” і “боргових зобовязань” було проведено додаткову систематизацію форм зобовязань. При цьому порівняння методів визначення структури власного капіталу і зобовязань дозволило дійти висновку про те, що нормативний метод та метод синхронізації строків залучення і використання капіталу дозволяють лишень накласти загальні обмеження на структуру джерел фінансування, не визначаючи при цьому їх набір і величину, в свою чергу методи мінімізації середньозваженої вартості капіталу і максимізації доходності власного капіталу при усуненні даного недоліку менше враховують вплив рівня фінансового ризику сформованої структури та її часове розгортання.Системні дослідження визначення “зобовязання” показують, що дане поняття є вираженням способу і процесу взаємодії підприємства в особі його керівництва (менеджменту) із зовнішніми і внутрішніми учасниками господарського процесу. Ця особливість викликає підміну поняття “зобовязання” на поняття “боргове зобовязання” і показує подвійну природу їх виникнення.

2. Основний зміст роботи