Стратегії та методи управління ліквідністю в комерційному банку. Банківські ризики і методи їхнього регулювання. Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи. Основні напрями удосконалення системи управління ліквідністю.
Магістерська робота на тему: „Управління активами і пасивами комерційного банку”На початковому етапі розвитку економіки незалежної держави спостерігалось послаблення ліквідності комерційних банків. Поглиблення банківської реформи в Україні та всебічне зміцнення на цій основі національної банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики на сучасному етапі. Кейнса, ліквідність - не що інше як "спрямованість до кращого - бажання забезпечити себе ліквідними ресурсами на випадок непередбачених обставин, труднощів і депресій "(„Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”). Таким чином актуальність проблеми ліквідності комерційного банка в наш час важко переоцінити. Саме поняття ліквідності банку включає в себе цілу низку заходів, що їх мають проводити фахівці банку з метою підтримання ліквідності установи на належному рівні і в той же час не втратити можливість отримання додаткового прибутку.Ліквідність як "потік" аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційного банку протягом визначеного періоду часу змінювати сформований несприятливий рівень ліквідності чи запобігати погіршенню досягнутого, обєктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповідними статтями активів і пасивів, залучення додаткових позикових засобів, підвищення фінансової стійкості банку шляхом зростання доходів. Для здійснення операційної діяльності, повязаної з залученням коштів і їхнім розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту і надходжень готівкових засобів за визначений період, банку потрібні засоби в їхній ліквідній формі, тобто такі активи, що могли б бути легко і швидко перетворені в готівку з невеликим ризиком утрат чи узагалі без нього.[26] Сутність цієї теорії полягає в тому, що банк може бути ліквідним, якщо його активи можна перемістити або продати іншим кредиторам за готівку. І, оскільки "правила прийнятності" цінних паперів визначались, спираючись на теорію комерційних позик, кредит у федеральних резервних банках було їм гарантовано, поки банки розміщували кошти в короткострокові комерційні кредити. Враховуючи, що стан ліквідності банку визначається з одного боку структурою та стабільністю ресурсної бази, з другого боку - структурою та якістю портфеля активів, політика ліквідності банку спрямована на стратегію збалансованого (одночасного) управління і активами, і пасивами.Такий підхід унеможливлює передовсім максимізацію прибутку, адже, з одного боку, банк відмовляється від управління залученими коштами, тобто від виливу на їхню вартість, а з другого - він змушений значну частину своїх активів тримати у високоліквідній формі, що призводить до зниження доходів. Щоправда, іноді це пояснюється специфікою самого банку: так, розгалужена мережа філій Ощадбанку формує значну за обсягом ресурсну базу без застосування спеціальних прийомів управління пасивами, а тому сфера прийняття управлінських рішень повязується переважно з ефективним проведенням активних операцій. Але не всі банкіри були настільки безтурботними, і в цей складний період дехто з них удався до підвищення якості управління, застосовуючи нові інструменти та методи аналізу активів, пасивів, ризиків. Як бачимо, інтегрований підхід до управління банківськими фінансами у світовій практиці поширився порівняно недавно, а розуміння взаємозвязку активів і пасивів не завжди було властиве банкірам. В окремих банках (щоправда, їх небагато) управління здійснюється все ще через активи, у більшості банківських установ переважають автономні методи управління (тобто другий підхід - через пасиви), але є й банки, де використовуються сучасні прогресивні методи управління.В умовах переходу до ринкової економіки підсилюється значення правильної оцінки ризику, що приймає на себе банк при здійсненні різних операцій. Під ризиком прийнято розуміти імовірність, а точніше погрозу втрати банком своїх ресурсів, недоотримання доходів чи отримання додаткових витрат у результаті здійснення визначених фінансових операцій. Серед усіх видів ризиків, з якими зіштовхуються банки, напевно найбільшу увагу приділяють ризику процентних ставок, оскільки зміна рівня процентних ставок може негативно впливати на доходи і вартість банківських активів, пасивів і капіталу. Зміни рівня процентних ставок на ринку можуть нанести втрату прибутковості банку, збільшуючи його витрати фінансування, зменшуючи надходження по активах, скорочуючи вартість інвестицій акціонерів (чисту вартість чи власний капітал). У процесі управління активами та зобовязаннями з метою встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи - чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін.
План
План
Вступ
Розділ 1. Стратегії та методи управління ліквідністю в комерційному банку
1.1 Теорії управління банківською ліквідністю та методи її управління
1.2 Концепція інтегрованого управління активами і пасивами комерційного банку
1.3 Банківські ризики і методи їхнього регулювання
Розділ 2. Управління ліквідністю в АБ „Аллонж”
2.1 Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи
2.2 Методи управління ліквідністю в АБ „Аллонж”
2.3 Криза ліквідності і дії комерційного банку
Розділ 3. Удосконалення управління ліквідністю комерційного банку
3.1 Основні напрями удосконалення системи управління ліквідністю комерційного банку
3.2 Рекомендації з підвищення ліквідності і платоспроможності банку
Висновки
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
