Університетська організація в контексті трансформаційних процесів - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРобота виконана на кафедрі галузевої соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: Яковенко Юрій Іванович, доктор соціологічних наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет соціології та психології, завідувач кафедри галузевої соціології, м. Офіційні опоненти: Скідін Олег Леонідович, доктор соціологічних наук, професор, Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного і муніципального управління", професор кафедри соціології та соціальної роботи, м. Захист відбудеться "26" лютого 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Останнім часом дослідники трансформаційних процесів у галузі освіти наголошують на загальносвітовій тенденції трансформації організаційної моделі університетів від моделі класичного університету, тобто культурної інституції (її іноді називають колегіальною моделлю, або моделлю дослідницького університету) до університету як організації, що надає освітянські послуги (яку також визначають як управлінську або навіть підприємницьку модель). Суттєву роль також відіграє перевизначення відносин університетів з державою в особі її інституцій, що контролюють сферу освіти. У пострадянських країнах, і зокрема в Україні, де триває процес модернізації освітніх організацій і відбувається активна комерціалізація державної освіти, зростає актуальність вивчення трансформації діяльності університетів, що акцентується включенням цих країн у європейський освітній простір (через приєднання до Болонського процесу). В цьому контексті доречним є звернення до набутків соціології організацій, через призму якої можна виявити раніше не зафіксовані характеристики та властивості закладів освіти. З огляду на значення для українського суспільства університетів, кількість яких неухильно зростає і які є домінуючими закладами в системі вищої освіти, набуває актуальності: 1) трактування університету як особливої соціальної організації; 2) розгляд цих закладів у межах соціології організацій, яка може запропонувати необхідну теоретико-методологічну основу для виявлення їх специфіки.У першому розділі - "Теоретичні засади розгляду університетських організацій" - проаналізовано в історично-теоретичній перспективі напрямки соціологічного знання, згідно з якими університет доречно інтерпретувати як соціальну організацію. До того ж процеси прийняття рішення в університетській організації часто залежать не тільки від внутрішніх, але й від зовнішніх чинників, оскільки університети - це структури, вписані в національні системи освіти. "Університетські конфігурації" певної країни визначаються залежно від ступеня прояву в університетських організаціях таких типів управлінсько-регуляторної діяльності: внутрішньо університетського управління, управління університетською організацією з боку державних контролюючих органів та внутрішньо дисциплінарного регулювання. У другому розділі - "Особливості функціонування університетських організацій" - систематизовано підходи соціології економіки, промислової соціології, соціології праці, соціології управління для зясування специфіки університетських організацій шляхом порівняння принципів їх організації та функціонування з аналогічними принципами господарських організацій (завдання 2). У першому підрозділі університети розглянуто з декількох позицій: їхніх відносин з середовищем діяльності (аналізу продукту і ринків збуту), організації їхньої діяльності у всіх її вимірах (організація виробництва, різноманітних структурних підрозділів, організація праці, способів координації та кооперації, системи владних відносин, способів прийняття рішень, способів оцінки ефективності діяльності).У звязку з недостатнім висвітленням у системі соціологічного знання теоретичних засад організаційного підходу до розгляду університетів як особливого типу освітніх соціальних організацій, обґрунтовано необхідність міжгалузевого підходу до їх аналізу та поглибленого вивчення всіх аспектів складної сутності університетської організації, у якій поєднано кілька організаційних моделей. Тому в дослідженні використано не тільки традиційні підходи до аналізу діяльності університетів (соціологія освіти та соціологія науки), але й залучено напрацювання економічної соціології, соціології організацій, соціології праці та управління, соціології політики тощо. Доведено, що університети відносяться до складних соціальних організацій, оскільки їм притаманна множина організаційних сутностей, а саме: університети є водночас інституціями, адміністраціями та науковою спільнотою, що діє в організаційно окреслених межах окремого навчального закладу. Тобто університет - це складна, сповнена суперечностей організація, яка виконує численні завдання, використовує різноманітні ресурс

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ