Універсальний постмодерністський авторефлексивний текст по-українськи (на матеріалі прози Євгена Пашковського) - Статья

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИЙ АВТОРЕФЛЕКСИВНИЙ ТЕКСТ ПО-УКРАЇНСЬКИ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗИ ЄВГЕНА ПАШКОВСЬКОГО)Відтак постмодернізм характеризується плюралізмом стилів, художніх напрямів, еклектикою жанрів «з самоцінністю кожного індивідуального вияву, коли всі елементи культурного простору рівнозначні...» [2, 298], поглибленою рефлексивністю, котра спрямована на виокремлення індивідуального психічного центру та самозаглиблення з метою розпросторення власної сутності в сучасному хаотичному світі. Стає зрозуміло, що і модернізм, і постмодернізм, взаємодоповнюючи один одного (і в українському, і в європейському контексті), еволюціонують до так званої другої індивідуалістичної революції (Ж.Ліповецкі), утверджуючи самоцінність кожного індивідуального самовияву через самозаглиблення, самопізнання, тобто через авторефлексію, котра стає визначальним чинником сучасного художнього мислення, синтезуючи модерністське (з настановою на зміну себе та світу) й постмодерністське (заради пошуку самого себе) самоусвідомлення, і передбачає емоційне осмислення у художньому творі автором власних переживань, роздумів над динамікою душевного стану, стає різновидом психологічного самоаналізу [4]. Авторефлексія стає основою художнього мислення новітніх напрямів і стилів, зокрема модернізму та постмодернізму, що моделює дві психосемантичні моделі оповідного мистецтва - нарцисизм і шизоїдність, які є результатами симбіотичної авторефлексії (І.Смірнов) та гіпертрофованого індивідуалізму (Ж.Ліповецкі). Якщо нарцисизм означає безперспективний пошук іманентності, обмежену ідентифікацію, індивідуальну зацикленість, то шизоїдність, навпаки, - таку індивідуальну поведінку, яка ухиляється від будь-якої визначеності, орієнтується не на мету, а на динамічний процес пізнання себе в Іншому / Інших обєктах, відкидання будь-якої структури, проголошення тимчасовості і плинності зовнішнього детермінізму, хаотичний стан субєктивності, чим зумовлюється постмодерністське розщеплення субєктивності, симулятивність будь-яких істин, культивування неусвідомленого, естетики психозу [2]. постмодерністський стиль авторефлексивний текст «Нарцисична» та «шизоїдна» авторефлексія, на думку І.Смірнова, стає основою сучасного постмодерністського авторефлексивного тексту (У.Еко, П.Коельо, Ж.Бодріяр, Р.Барт, Ж.Дерріда, Р.Бітов, С.Соколов, Е.Лімонов, Ю.Іздрик, Т.Прохасько, О.Забужко, Г.Пагутяк, О.Ульяненко, Є.Пашковський та ін.) і синтезує досвід попереднього художнього мислення і сучасної епохи, а саме акцентації на субєкті, персоналізації, окремому індивідуальному бутті [2].Так проза Є.Пашковського представляє унікальний постмодерністський жанровий різновид - авторефлексивний текст, котрий, з одного боку, моделює обєктивну (соціальну) проблематику тексту, а з іншого - виявляється максимальний еґоцентризм, спровокований обраною ідентифікацією, а тому проступають крізь текст маніакальні ідеї, гранична омніопотенційна нарцисичність, аґресивно-деструктивний пафос, «одержиме» невротичне мовлення, скероване на остаточне знищення розщепленого обєкта та ненависної епохи постмодернізму.