Розгляд питання про співвідношення мови і ноосфери як планетарного рівня людського розуму. Визначення гіпотези про існування спільних базових смислів мови і ноосфери, які здатні відтворювати безкінечну кількість нових смислів за законами комбінаторики.
Універсальні смисли мови та ноосфераСтаття розглядає питання про співвідношення мови (мов) і ноосфери як планетарного рівня людського розуму. Висувається гіпотеза про існування спільних базових смислів мови (мов) і ноосфери, що є універсальними та, у принципі, обмеженими для інтелектуального банку людства, але такими, що здатні відтворювати безкінечну кількість нових смислів за законами комбінаторики. Статья рассматривает вопрос о соотношении языка (языков) и ноосферы как планетарного уровня человеческого разума. Выдвигается гипотеза о существовании общих базовых смыслов языка (языков) и ноосферы, которые являются универсальными и, в принципе, ограниченными для интеллектуального банка человечества, но способными воспроизводить бесконечное количество новых смыслов по законам комбинаторики.Зіставне та типологічне мовознавство постійно стикається з проблемою існування однакових змістових компонентів лексико-фразеологічної та граматичної семантики, які цілковито відтворюються або варіюють у різних мовах. Іванова "Індоєвропейці та їхні мови" (1984), друга частина якої містить семантичний словник спільноєвропейської мови, що відбиває типологічну верифікацію реконструкції європейської протокультури. Суттєвим є те, що відкриті дослідником у різних мовах однакові або подібні етимологічні комплекси не тільки складаються зі спільних звукових сполук, але й виражають спільні семантичні константи, що свідчить про єдине для наших предків концептуальне поле свідомості. Прийнято вважати, що найперша аргументована європейська концепція про існування першоелементів світу та єдність для усіх людей структури мислення сягає ідей Платона, вчення Аристотеля про спільність людських понять і подібних давньогрецьких філософських суджень. Так, час уявлявся давнім людям то як рідина (час тече), то як еластична річ (час тягнеться), то як істота, що може літати (час летить), то як інша жива субстанція (час не чекає, поспішає, жене) [10, с.Подібно до того, як структура молекули відбиває структуру Всесвіту, так і семантична будова окремих слів, семантичних угрупувань мовних одиниць має відбивати загальні принципи мови та смислової організації інформаційного поля планети.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
