Уніфікація правового регулювання умов зовнішньоекономічних контрактів у міжнародному приватному праві - Автореферат

Уніфікація правового регулювання умов зовнішньоекономічних контрактів у міжнародному приватному правіРобота виконана на кафедрі правових основ підприємництва і фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти України Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри правових основ підприємництва та фінансового права Захист відбудеться "26" травня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 310024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 310024, м.При таких умовах колізії у правовому регулюванні міжнародних торгівельних відносин становлять істотну перешкоду на шляху здійснення міжнародної підприємницької діяльності, у звязку з чим здебільше уваги у міжнародно-правовому просторі приділяється єдинообразним нормам, що розроблюються міжнародними організаціями, відбувається так званий процес уніфікації правового регулювання у міжнародному приватному праві. У звязку з поширенням обсягом недержавних регуляторів у сфері регулювання зовнішньоекономічних контрактів постає питання про відродження так званого торгового права, Lex Mercatoria, одним з найбільш відомих проявів якого називають Принципи міжнародних торгових договорів, які були розроблені Міжнародним інститутом з уніфікації приватного права у 1994 р. До найбільш важливих та суперечливих проблем у регулюванні зовнішньоекономічних контрактів у вітчизняної та зарубіжної правотворчості відносять питання автономії волі сторін зовнішньоекономічного контракту, а саме дозвіл сторонам обирати право країни, яке не повязане з контрактом, та так звані наднаціональні регулятори. Крім того, особливе значення саме для українського законодавця мають проблеми встановлення національності юридичних осіб та форми укладення зовнішньоекономічних контрактів, тому що саме на ці факторі, як правило, вказують як на основні характерні ознаки зовнішньоекономічних контрактів. У дисертації набула подальшого розвитку проблема порівняльного аналізу правового регулювання питань встановлення права, що застосовується до зовнішньоекономічних контрактів, у національному праві різних країн та у міжнародних джерелах, з одного боку, та українському законодавством з іншого, з метою виявлення тенденцій уніфікації у даному питанні у міжнародних джерелах та пошуку найбільш оптимального шляху до врегулювання цього питання в Україні.Розділ перший "Поняття уніфікації правового регулювання умов зовнішньоекономічних контрактів та форми її здійснення", який складається з шості підрозділів, присвячено детальному аналізу поняття уніфікації, класифікації форм, у яких вона здійснюється, та їх загальній характеристиці. Підрозділ перший "Передумові процесу уніфікації" присвячений аналізу обставин, які обумовили виникнення такого явища як уніфікація, досліджуються деякі тенденції до одноманітності на різних етапах розвитку міжнародного торгового права як складової частини міжнародного приватного права. Внаслідок аналізу положень міжнародних конвенцій, що містять уніфіковані норми про торгові звичаї, досліджується їх еволюція, зазначається, що основними перешкодами на шляху уніфікації положень про можливість застосування торгових звичаїв були розходження у підходах до місця звичаю в системі правових регуляторів; суперечки щодо критерію, на основі якого повинні застосовуватися звичаї, які не оговорені сторонами в договорі; те, що соціалістичні країни бачили у торгових звичаях засіб навязування волі більш сильної сторони найслабшому партнеру. У підрозділі другому "Уніфікація правового регулювання встановлення права, що застосовується до зовнішньоекономічних контрактів" зазначається, що на сучасному етапі розвитку міжнародного приватного права принцип автономії волі сторін зовнішньоекономічного контракту, що полягає у дозволі сторонам цього контракту зробити вибір закону, який повинен регулювати відносини, що виникають з цього договору, затвердився у правових системах більшості країн світу.