Визначення тимчасової присутності в іноземній країні в якості підстави для юрисдикції в сенсі міжнародного приватного права. Доктрина зобов’язання - основа окремих статутних режимів, що регулюють питання визнання, виконання іноземних судових рішень.
При низкой оригинальности работы "Умови виконання рішень іноземних судів в Англії за нормами загального права", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
При розгляді відомої справи Adams v Cape Industries Plc було зазначено, що основою системи визнання та виконання іноземних судових рішень є визнання того, що міжнародне співтовариство працюватиме краще, якщо деякі іноземні судові рішення створюватимуть права та обовязки, що можуть бути безпосередньо виконані в країнах, де знаходиться відповідач або його активи [3, с. Якщо, з однієї сторони, існує звязок між країною, в якій було винесене судове рішення (далі - країна походження) та особою, проти якої це рішення було винесене, та цей звязок є суттєвим в цілях обґрунтування застосування юрисдикції саме суду країни походження, судове рішення створює зобовязання, які мають бути визнані та, якщо можливо, виконані судами інших країн. В Англії рішення іноземного суду підлягає виконанню лише у випадку, якщо особа, що розраховує на результат іноземного судового рішення (стягувач за рішенням), може встановити, що виконані певні основні вимоги: (1) суд країни, в якому було винесене судове рішення (далі - первісний суд) мав належну підсудність (юрисдикцію); (2) рішення суду повинно бути остаточним; (3) рішення суду стосується певної визначеної суми коштів, що не відносяться до податків або штрафів. Так, при розгляді даного питання суддя Лорд Баклі зазначив, що «стосовно позовів проти особи існує пять випадків, в яких суди Англії можуть привести до виконання іноземне судове рішення: (1) якщо відповідач є резидентом іноземної держави, в якій було винесене судове рішення; (2) якщо відповідач був резидентом іноземної країни, в якій почався розгляд справи; (3) якщо відповідач в ролі позивача вибрав місце розгляду справи, де до нього потім був предявлений окремий позов; (4) якщо відповідач зявився добровільно; (5) якщо відповідач зобовязався за контрактом бути присутнім у місці, де було отримане судове рішення [7, с. Ці випадки можна поділити на два види: перший, коли сторона проти якої виконується судове рішення, погодилась на юрисдикцію суду країни походження рішення (випадки 2, 4 та 5); другий, коли між стороною, проти якої застосовується судове рішення, та країною походження рішення є суттєвий територіальний звязок (випадок 3).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
