Дослідження поняття та законодавчого обґрунтування усиновлення, внаслідок якого в родину приймається стороння дитина з метою утримання й виховання її як свого рідного сина або ж дочки. Умови, порядок здійснення та участь суду у процедурі усиновлення.
Умови усиновлення та порядок його здійсненняУсиновлення це перехід прав й обовязків від біологічних батьків (батька) дитини до усиновлювачів (усиновителеві), при якому дитина в правовому відношенні повністю прирівнюється до біологічних дітей усиновителя. Декларацією про соціальні й правові принципи, що стосується всиновлення дітей на міжнародному рівні, затвердженою резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 3 грудня 1986 р. і ст.21 Конвенції про права дитини, прийнятої в Нью-Йорку 20 листопада 1989 р., зізнається, що всиновлення в іншій країні може розглядатися лише як альтернативний спосіб догляду за дитиною при наявності двох умов: якщо він не може бути переданий на виховання або поміщений у родину в країні походження і якщо забезпечення якого-небудь підходящого відходу в країні походження дитини є неможливим. Ця вимога закону поширюється на відносини: а) усиновлення в Україні громадянами України дитини, яка також є громадянином України; Усиновлення громадянином України дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами нашої держави, здійснюється в консульській установі або дипломатичному представництві України. Лише за наявності обставин, що мають істотне значення, суд зі згоди органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.Поступово відбувається все більше зближення родини, заснованої на спорідненні, і родини, заснованої на всиновленні. Раніше це зближення в основному відбувалося за рахунок наближення правового регулювання відносин між усиновленими й усиновителями до правового регулювання відносин між батьками й дітьми, а саме всиновлення конструювалося по моделі кровно-родинної родини. Якщо раніше кровно-родинна родина завжди ґрунтувалася на біологічному походженні, то в цей час, як ми вже відзначали раніше, у випадках, установлених законом, родителями дитини вважаються особи, що не мають із ним генетичного звязку. У тих випадках, коли дитина вважає усиновлювачів своїми родителями, їхні відносини нічим не відрізняються від родинних. Якщо усиновлювачі виховували дитину протягом всього його життя, саме по собі виявлення факту відсутності кревного споріднення, як правило, нічого не змінює у відносинах між ними й дитиною.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
