Умови ґрунтоутворення та ґрунти заплав і гірських областей - Реферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗ давніх-давен людина поклонялася землі, а точніше - Ґрунту. Ґрунт - це особливе природно-історичне тіло Природи, «шкіра» планети, память життя або, висловлюючись мовою кібернетики, керуюча система біосфери. Недбале поводження з ґрунт ом коштувало життя багатьом цілим народам. Ґрунт и мовчать, але ґрунти мстять. Ми якось звикли, говорячи про ґрунт , мати на увазі тільки сільське господарство, забуваючи що на ґрунт ах розташовуються сотні мільйонів гектарів лісів, величезні масиви лугів, степів, боліт і т.д..Заплава - частина річкової долини, яка періодично затоплюється повеневими або паводковими водами. На території СНД заплавні ґрунт и займають площу 57,5 млн. га, на Україні - 1,4 млн. га, з них 0,9 млн. га - сільськогосподарські угіддя. Ширина її коливається від 20 м до декількох кілометрів; відкладається найбільш крупний галечниково-піщаний алювій; у період межені ґрунтові води опускаються глибоко й не впливають на ґрунтоутворення; рослинність - збіднені ксерофітні, часто псамофітові луки, чагарники. Центральна заплава - найширша, до декількох десятків кілометрів, поверхня п дещо знижена порівняно з прирусловою частиною, швидкість води при повені менша, тому відкладається алювій більш тонкий, пилувато-суглинковий; ґрунтові води в період межені знаходяться неглибоко й охоплюють своїм впливом нижню частину профілю; рослинність - найбільш продуктивні заливні луки. Притерасна заплава - найвіддаленіша від русла, поверхня найнижча, швидкість повеневого потоку мінімальна, відкладається найтонкіший глинистий алювій; тривалість затоплення найбільша; у межень виклинюється ґрунтовий потік, що йде з водозбору, вода застоюється на поверхні - це основні причини заболочення території; рослинність - вологолюбна, часто болотна (осока, мохи, очерет тощо).Наприклад, алювіальні ґрунт и тайгово-лісової зони близькі до дернових із ознаками заболочення, на рідко затоплюваних ділянках під лісовою рослинністю утворюються дерново-підзолисті ґрунт и. У лісостепу та степу добре розвивається лугова рослинність, багато бікарбонатів, активно йде гуміфікація, накопичується гумус, ґрунт и мають риси чорноземів. Але алювіальні ґрунт и різних зон відрізняються менше, ніж ґрунт и, розташовані поза заплавою. Найбільш розповсюджені три типи алювіальних ґрунтів: дернові, лугові, болотні. їх поділ на підтипи залежить від зони. Ґрунт и слабо гумусовані (1-3%), більшістю сильно шаруваті, що за старою номенклатурою дозволило їх називати "заплавними шаруватими"; переважно малопотужні з невеликою ЄП (10-15 мг-екв на 100 г ґрунту).Заплавні ґрунт и - одні з найцінніших складових земельного фонду будь-якої країни. Особливою родючістю відрізняються алювіальні лугові ґрунт и.Гірські ґрунт и широко розповсюджені на земній кулі, займаючи більше 20% усієї поверхні суші й біля третини території СНД (650 млн. га). На Україні ці ґрунт и зустрічаються в Карпатах і Кримських горах. Головним фактором формування ландшафтів, а значить і ґрунтів у горах є вертикальна зональність, відкрита В.В.Докучаєвим ("До вчення про зони природи", 1899): ґрунт и закономірно змінюються по мірі підняття від підніжжя гори до вершини, що зумовлено зміною факторів і умов ґрунтоутворення. Клімат характеризується меншими значеннями температури, більшою кількістю опадів, підвищеною вологістю повітря, вищою сонячною радіацією, різкішими амплітудами коливань усіх кліматичних показників. Кора вивітрювання в горах в основному елювіального типу, рідко - транзитного, і тільки в окремих погано дренованих безстічних міжгірних впадинах утворюються кори акумулятивного типу.Найбільшу площу займають гірсько-тундрові ґрунт и, за ними йдуть бурі лісові, коричневі, мерзлотні, найменше серед гірських сірих лісових ґрунт ів. Самостійними гірськими вважаються тільки такі оригінальні ґрунт и, які не зустрічаються на рівнинах: гірсько-лугові, гірсько-лугово-степові. Гірсько-лугові ґрунт и - самостійний тип високогірських ґрунтів, що утворились в умовах великої кількості опадів (1000-1500 мм) на вилугуваних продуктах вивітрювання щільних порід. Дуже своєрідні фізико-хімічні властивості гірсько-лугових ґрунтів: низька насиченість обмінними основами (20-40% від ЄП), у верхніх горизонтах відбувається накопичення рухомого алюмінію, який на 80-96% обумовлює обмінну кислотність, дуже висока в них гідролітична кислотність - 15-20 і більше мг-екв на 100 г ґрунт у. Гірські лугово-степові ґрунт и розвиваються у засушливішому лугово-степовому поясі гір (наприклад, Кримських, східного Кавказу), на менш вилугуваних породах, в умовах періодично промивного водного режиму.Багато гірських ґрунтів відводять під пасовища, на деяких вирощують цінні сільськогосподарські культури - виноград, цитрусові, чай, плодові й технічні культури.Як не хлібом єдиним жива людина, так і не єдиному хлібу служить ґрунт.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Заплавні ґрунти

1.1 Умови ґрунтоутворення заплави

1.2 Зональність алювіальних ґрунтів та їх коротка характеристика

1.3 Сільськогосподарське використання алювіальних ґрунтів

Розділ 2. Гірські ґрунти

2.1 Умови ґрунтоутворення гірських областей

2.2 Типи гірських ґрунтів

2.3 Ґрунти Українських Карпат

2.4 Сільськогосподарське використання гірських ґрунтів

Висновок

Список використаної літератури