Українці Кубані в 1792–1921 роках: еволюція соціальних ідентичностей - Автореферат

Національна академія наук України Інститут українознавства ім. Українці Кубані в 1792 - 1921 роках: еволюція соціальних ідентичностейКрипякевича НАН України, завідувач відділу новітньої історії доктор історичних наук, доцент Бармак Микола Валентинович, Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, завідувач кафедри історії України доктор історичних наук, доцент Задунайський Вадим Васильович, Донецький національний університет, професор кафедри історії України І.Крипякевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (79026, м. Крипякевича НАН України, Інститут народознавства НАН України - Львів, 2010. соціальний козацький військо еліта У дисертації здійснено комплексне дослідження еволюції соціальних ідентичностей українців Кубані в 1792 - 1921 роках, розглянуто головні фактори, які визначали трансформацію найбільш вагомих типів соціальних ідентичностей - етнічної, станової (козацької), регіональної, національної.Втім, згідно із загальноросійським переписом 1897 р., населення Кубанської області складало 1.911.133 особи, з них українців було 949.833 особи або 49,7 %. Одним із завдань української держави є сприяння національно-культурному розвитку українців, які складають досить численні громади в інших країнах. Зважаючи на актуальність теми дослідження, а також на рівень її вивчення у вітчизняній і світовій історичній науці, автор здійснив спробу вирішити важливу наукову проблему, що полягає у встановленні і визначенні комплексу передумов, причин, обставин і чинників, що сприяли формуванню та еволюції соціальних ідентичностей кубанських українців, насамперед - етнічної, станової, регіональної, національної. Визначення переселенців з українських земель на Кубань саме як українців має, зрозуміло, ретроспективний узагальнюючий характер. І хоча усвідомлення власної української (малоросійської) етнічної ідентичності завжди було притаманне переселенцям з України, тим не менше, можна спробувати зясувати роль інших типів колективних ідентичностей, які на певних етапах історії української спільноти Кубані відігравали не менш важливу, а іноді й головну роль.Сулятицького «Нариси з історії революції на Кубані», яку було видруковано в 1925 р., є окремий розділ, де українську спільноту регіону подано в загальному контексті історії України, висвітлені основні етапи національного розвитку українців Кубані. Репутація Кубані, як одного з центрів «російської Вандеї», а козацтва - як контрреволюційної сили, тотальна політика русифікації українців Кубані у 1932-1933 рр., жорсткий ідеологічний контроль над соціогуманітарними дослідженнями унеможливили подальший розвиток історіографії з питань української спільноти Кубані. Згідно з цією концепцією в більшості сучасних досліджень російських істориків питання історії українського населення регіону або оминається, або зводиться до положення про кубанське козацтво як окремий «субетнос російського суперетносу», в якому українську складову було нівельовано. У них зберігаються загальні регламентуючі документи з Чорноморського козацького війська та Чорноморії, накази, звіти, відомості про економічне становище чорноморців, організацію переселень у Чорноморію з України, офіційне листування між представниками чорноморської та імперської адміністрації, статистичні дані, документи з персоналій і т. ін. Зокрема, у газеті «Кубанські обласні відомості», яка виходила в Катеринодарі з 1863 до 1917 рр., широко висвітлювалося громадське, культурне та економічне життя Кубанської області, друкувалися листи місцевих кореспондентів зі станиць та хуторів, нариси, присвячені побуту та традиціям українців краю, повідомлення про культурні заходи, що надають досліднику можливість побачити всебічну картину життя та побуту української спільноти Кубані, простежити динаміку еволюції станової, регіональної та національної ідентичності протягом більш ніж пятдесяти років.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ