Суть, принципи та організаційні форми транскордонного співробітництва. Передумови та чинники розвитку українсько-російського транскордонного співробітництва. Організаційно-правові засади, основні напрями та сучасний стан. Співробітництво у галузі туризму.
Українсько-російське транскордонне співробітництво Зміст Вступ Розділ 1. Теоретико-методологічні засади транскордонного співробітництва 1.1 Огляд літератури з питань транскордонного співробітництва 1.2 Суть, принципи та організаційні форми транскордонного співробітництва 1.3 Мета, функції, завдання та моделі транскордонного співробітництва 1.4 Методичні підходи до оцінки транскордонного співробітництва на мікро-, мезо - та макрорівні Розділ 2. Сучасний стан українсько-російського транскордонного співробітництва 3.1 Співробітництво у галузі туризму в межах прикордонного співтовариства Єврорегіон Дніпро 3.2 Транскордонне співробітництво екологічних організацій України, Росії та Білорусі в басейні Дніпра 3.3 Співробітництво в межах єврорегіону Слобожанщина Висновки Список використаних джерел Вступ Актуальність дослідження. Один з інструментів успішної політики регіонального розвитку, який останнім часом набуває поширення, - активізація прикордонного та транскордонного співробітництва, тому актуальним сьогодні є аналіз розвитку транскордонного співробітництва з часу отримання Україною незалежності, на основі якого визначені відповідні проблеми та шляхи їх розвязання. Увага до розвитку прикордонних регіонів пояснюється їхнім інфраструктурним навантаженням у системі міжнародних економічних звязків, що охоплює реалізацію контрольних, барєрних, контактних і розподільних функцій. У звязку з цим тенденції світового господарського розвитку у найбільш конкретизованому вигляді позначаються на специфіці господарювання прикордонних територій. У поточному часі вони отримали нових відтінків у звязку з розширенням кордонів Європейського союзу. На нашу думку, доцільним та економічно обґрунтованим у такому разі є використання нових механізмів регіональної політики, серед яких чільне місце належить транскордонному співробітництву (ТКС). Проте, лише близько 1/3% території нашої держави бере участь у транскордонній діяльності, тоді як частка регіонів, що характеризуються прикордонним розташуванням, становить 76,4%. Подібне співробітництво дозволяє не лише формувати нові та укріплювати існуючі звязки між територіями всередині України та з сусідніми державами, але урешті-решт сприяє підвищенню рівня життя населення завдяки поєднанню зусиль місцевих громад спрямованих на спільне вирішення нагальних соціально-економічних, гуманітарних, екологічних та інших проблем. Однак міжрегіональне, у т. ч. транскордонне, співробітництво до певної міри стримується недостатнім рівнем економічного розвитку держави, слабкістю фінансової бази місцевих бюджетів та іншими факторами. Незважаючи на труднощі щодо становлення єврорегіонів та достатньо короткий, за європейським виміром, час їх існування, Україна має перші позитивні набутки у політичній, економічній, екологічній, освітньо-культурній, туристичній і гуманітарних сферах. З часу заснування єврорегіонів за участю України на сьогодні реалізовано близько півтисячі проектів, започатковано створення української правової бази, основного підґрунтя функціонування єврорегіонів та розвитку транскордонного співробітництва. Так, вже вісім областей нашої держави (Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, Чернігівська, Харківська) входять до складу ЄР Буг, Карпатський, Верхній Прут, Нижній Дунай, Дніпро та Слобожанщина. Актуальність транскордонного співробітництва в сучасних умовах полягає у взаємному прагненні територіальних громад та їх самоврядних органів до розширення і поглиблення взаємозвязків із суміжними прикордонними територіями щодо розвитку наявного господарського потенціалу, створенні оптимальних умов у галузі охорони спільного навколишнього середовища, мінімізації негативних явищ у торгово-економічних стосунках після розпаду Радянського Союзу та розширенні можливостей для гуманітарних і родинних звязків. Згідно з метою дослідження були визначені такі завдання: 1) узагальнити теоретико-методологічні аспекти транскордонного співробітництва; 2) проаналізувати методичні підходи до оцінки транскордонного співробітництва на мікро-, мезо - та макрорівні; 3) дослідити законодавчу базу створення транскордонних регіонів; транскордонне співробітництво україна росія 4) розглянути і проаналізувати ефективність функціонування єврорегіону Дніпро, Слобожанщина, Ярославна; 5) дати оцінку сучасного українсько-російського транскордонного співробітництва; 6) розглянути проблеми та перспективи українсько-російського транскордонного співробітництва. Теоретико-методологічною базою дослідження були праці таких вчених як П. Бєлєнького, В. Будкіна, О. Вишнякова, М. Долішнього, О. Жул-канича, Д. Клімонта, Б. Клімчука, М. Лендьєл, П. Луцишина, Ю. Макогона, С. Максименка, Н. Мікули, В. Пили, С. Писаренко, Д. Стеченка, І. Сту-деннікова, Б. Суховірського, С. Федонюка, О. Чмир, а також І. Бусигіної, Т. Вертинської, В. Гудака, І. Іванова, Н. Левра, Ш. Пурича, С. Романова, Р. Федана, А. Яроша та інших. В статті к. е. н.М. Мінченко (Суми) була також розглянута проблема інноваційно-орієнтованого р
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
