Налагодження гетьманом Б. Хмельницьким контактів з російським царем з метою успіху національно-визвольної війни. Спроби переговорів, активізування відносин з Москвою після укладення невдалої Білоцерківської угоди. Внутрішній стан України, союз з Росією.
При низкой оригинальности работы "Українсько-російські зв"язки під час визвольної війни (1648-1657 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
РЕФЕРАТ з історії України тема: Українсько-російські звязки під час визвольної війни (1648-1657 рр.)Москва мала справді велику охоту взяти в поляків реванш за недавно заподіяні втрати, але боялася вплутуватися в таку війну. Перед Хмельницьким постала проблема: або капітулювати перед Польщею, оскільки сил на тривалу боротьбу з нею було обмаль, або ж шукати порятунку в союзі з Росією. Обміркувавши справу "безчестія" царському імені з боку поляків, утиски православній вірі в Польщі, а також небезпеку, щоб Хмельницький, шукаючи помочі, не піддався Туреччині, Собор ухвалив: просити царя, щоб він "Гетьмана Богдана Хмельницького и все Войско Запорожское с городами и землями" прийняв "під свою високу руку задля православної віри й святих Божих церков". Пообіді, згідно з етикетом, всі удалися до соборної церкви, де мала бути складена присяга, але тут гетьман заявив, що присяга повинна бути взаємна, себто, щоб Бутурлін наперед заприсяг іменем царя, що цар оборонятиме Україну від польського короля й не порушуватиме вольностей і прав шляхти, козаків, міщан та взагалі всіх станів українського суспільства. Головними пунктами проекту були: про права й привілеї Війська Запорозького, про невтручання царських представників до козацьких судів; про 60-тисячний козацький реєстр; про права української шляхти; про те, що урядовцями на Україні могли бути лиш місцеві люди, які самі б збирали податки до царського скарбу; про те, що гетьмана мало вибирати саме - військо, тільки сповіщаючи царя про вибір; про установлення платні козацьким урядовцям і взагалі всім козакам; про право гетьмана приймати чужоземних послів; низка пунктів говорила про війну з Польщею й бажану для України форми участи в цій війні московських сил.Отже, визвольна війна українського народу була не тільки видатною подією історії. З одного боку - це сприяло національному і культурному відродженню, оскільки було покладено край наступові уніатства і католицизму Речі Посполитої, зазіханням Криму і Туреччини. Згідно з рішеннями Переяславської Ради, Правобережна Україна також потрапляла під протекторат Росії, але несприятливі результати її війни з Польщею призвели до того, що аж до кінця XVIII ст. ці українські землі залишилися під владою польських феодалів і шляхти. Основою державної території була Наддніпрянщина від Случа до Дністра на заході, до кордонів Росії на. сході, тобто Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства, частина Волинського і Білої Русі. Завдяки зусиллям Б Хмельницького оформилася велика коаліція з Швеції, України, Семигороду, Бранденбургу, Литви, Молдавії і Волощини Нарешті гетьман знайшов союзників, у спілці з якими міг зосередити свої зусилля проти Польщі, незалежно від інтересів Криму або Москви Здійснюючи задуманий план Україна і Семигород на початку 1657 року почали війну з Польщею.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
