Українсько-російські відносини: квітень-грудень 1918 року - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.С.ГРУШЕВСЬКОГОРобота виконана у відділі вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. Пиріг Руслан Якович, Інститут історії України НАН України, відділ історії української революції, головний науковий співробітник Варварцев Микола Миколайович, Інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин, головний науковий співробітник кандидат історичних наук, доцентГеополітичні зміни, які заторкнули всю систему міжнародних відносин наприкінці ХХ ст., і поява на політичній карті світу цілого ряду нових державних утворень спричинили потребу наукового переосмислення історії народів, які тривалий час не мали власної державності і як складова імперій були обєктом політичного протистояння у регіональному і світовому масштабі. У третє тисячоліття Україна і Росія увійшли як два рівноправні субєкти міжнародних відносин. Складне становлення взаємовідносин і безліч невирішених проблем між колишньою метрополією і новоствореними державами, спонукають істориків і політологів звертатися до минулих подій, досвіду стосунків між Росією та національними утвореннями, шукати в них відповіді на сучасні нагальні питання. український російський політичний відносини Потреба в дослідженні історії українсько-російських відносин обумовлюється також наявністю суперечливої діалектики між політикою, орієнтованою на можливості швидкого налагодження рівноправного партнерства з Росією, і водночас встановлення добрих та тісних стосунків із західними демократіями, входження до європейських та трансатлантичних структур. Тому, одним з актуальних завдань сучасної історичної науки є вивчення українсько-російських відносин, особливо доби визвольних змагань початку ХХ ст., коли Україна здобула незалежність і утвердження її суверенітету визначальним чином залежало від “російського фактора”.Монографічні праці з історії Жовтневої революції та громадянської війни на Україні розглядали українсько-російські стосунки через призму класової солідарності трудящих Росії і України у боротьбі з німецько-австрійською окупацією та гетьманським режимом. З російських авторських досліджень означеного періоду можна виділити дисертаційне дослідження А.Венкова, в котрому проблема українсько-російських стосунків окремо не виділена, хоча й проглядаються спроби осмислення витоків національно-визвольного руху в Україні у 1918 році. При підготовці роботи також було вивчено документи Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ), фонди № 130 - Рада Народних Комісарів РСФРР (1918); № 546 - Особливий відділ з фінансових питань, при департаменті державного казначейства Народного комісаріату фінансів РСФРР (1918); № 4012 - комісія по відновленню товарообміну при російській мирній делегації на Україні (1918). Але, незважаючи на фактичну безрезультатність проведення українсько-російських переговорів, вони стали в подальшому певним прецедентом для виборювання Україною своєї незалежності по відношенню до Росії, одним з наріжних каменів, закладених у фундамент суверенної української держави. Та незважаючи на протидію у заснуванні і роботі, українські консульства зуміли налагодити свою основну діяльність і надавати посильну допомогу громадянам, котрі хотіли виїхати з Росії до України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ