Українсько-російські політичні відносини 1659-1668 рр. - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана у відділі історії України середніх віків Інституту історії України НАН України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Щербак Віталій Олексійович, декан факультету гуманітарних наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”. Захист відбудеться 14.04.2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.008.02 в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” Міністерства освіти і науки України (04070, м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету “Києво-Могилянська академія” (04070, м.Дожовтнева російська та радянська історіографія ігнорували факт державницьких змагань в добу Гетьманщини, спотворено подавали схему тогочасних політичних стосунків, замовчували негативну роль “московського чинника” у справі знищення козацької України. Ці роки стали першим етапом на шляху обмеження царським урядом автономії козацької України, її інтеграції до Росії. Окрім того, питання українсько-московських політичних відносин не досліджувалося комплексно, з урахуванням таких важливих аспектів, як особливості перебування в Гетьманщині російської воєводської адміністрації, механізм звязку між державними інституціями сторін, що передбачає висвітлення діяльності відповідних московських приказів та інші. Такий статус козацької України був визначений Березневими статтями 1654 р. і передбачав право Війська Запорозького самостійно обирати гетьмана і старшину та поширення їх влади на всю Гетьманщину, право на власну систему військово-адміністративного устрою, судові органи, самостійні зовнішньо-політичні зносини (крім Польщі і Туреччини). Дисертаційна робота виконувалася у межах розробки планової теми відділу історії України середніх віків Інституту історії України НАН України “Українське суспільство доби середньовіччя-початку нового часу: політичні, економічні, правові, міжконфесійні взаємини, соціокультурні уявлення та ціннісні системи” (державний реєстраційний номер 0103U003921).Костомаров ввів до наукового обігу термін “Руїна” стосовно подій соціально-політичного життя України 60-х - 80-х років XVII ст., одним із перших дійшов висновку, що на той час українці не могли мати окремої держави через своє вкрай несприятливе геополітичне становище і прагнули здобути суверенність за підтримки більш сильного сусіда. Водночас дослідник наголошує, що поступова втрата Україною своєї державності була наслідком не лише відповідного курсу царського уряду, але й соціальної та політичної розрізненості українського суспільства, промосковської діяльності окремих представників старшини і духовенства. Загоскіна, що досліджували московські прикази Посольський, Розрядний і Таємних справ, через які Москва в другій половині XVII ст. тримала звязок із Україною, контролювала ситуацію в регіоні, здійснювала свою політику. ХХ століття домінуючим був запропонований М.Покровським так званий “класовий підхід” до проблем минулого, що заперечував державницький характер змагань українців у XVII ст., а союз із Росією пояснював прагненням козацької старшини отримати “спільника московського дворянина”, який допоміг би тримати у покорі гноблене селянство. На думку вчених, саме із ухваленням Переяславських статей 1659 року суттєво змінювався характер українсько-російських відносин, оскільки вони вже переносилися “із царини конфедеративного союзу двох держав у царину перетворення України в автономну складову частину Росії”, а Московський договір 1665 р. започаткував “інтенсивний процес інкорпорації” Лівобережної України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ