Українсько-польське співробітництво в гуманітарній сфері: кінець 80-х-90-ті роки ХХ століття - Автореферат

Національна академія наук України Інститут українознавства імені Івана КрипякевичаРобота виконана на кафедрі нової та новітньої історії зарубіжних країн Волинського державного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - Колесник Віктор Пантелеймонович, доктор історичних наук, професор Волинського державного університету імені Лесі Українки, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Офіційні опоненти - Трофимович Володимир Васильович, доктор історичних наук, професор Національного університету “Острозька академія”, завідувач кафедри історії Озимчук Олег Борисович, кандидат історичних наук, доцент Рівненського інституту словянознавства Київського славістичного університету, завідувач кафедри всесвітньої історії Захист відбудеться 12 жовтня 2004 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім.Українців та поляків одвіку поєднує спільність етнічного походження, спорідненість мов, територіальна близькість, тривале перебування у складі однієї держави. Загальновизнаними підставами для цього вважаються вступ Республіки Польща до НАТО у березні 1999 р. та закріплення за нею ролі своєрідного провідника інтересів східноєвропейських держав на міжнародній арені. Отже, проведення обєктивного аналізу таких взаємин між Україною і Польщею наприкінці 80-х - у 90-х рр. дозволить осягнути здобутки і помилки, зроблені на цьому шляху, врахувати їх при плануванні подальших кроків до зближення двох країн. Мета роботи - обєктивно висвітлити стан українсько-польських взаємин у гуманітарній сфері наприкінці 80-х - у 90-х рр. Дисертант ставив перед собою завдання дослідити: - формування правового поля українсько-польських стосунків у гуманітарній сфері;До першої групи увійшли документи, виявлені у державних архівах України та Польщі, які дають змогу провести ретроспективний аналіз українсько-польських стосунків у гуманітарній сфері, виявити їх особливості на різних етапах та порівняти підходи сторін-учасниць до розвязання проблем, що виникали в процесі ведення інтенсивного діалогу. Так, багато цінної інформації віднайдено у Архіві Міністерства закордонних справ України (Архів МЗС України, фонд 1 “Міністерство закордонних справ України”); Архіву Міністерства освіти і науки України (Архів Міносвіти України, фонди 166 “Міністерство народної освіти УРСР” та 4621 “Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР”). Четверту групу джерел становлять документи і матеріали, опубліковані у періодичних виданнях - журналах “Відомості Верховної Ради України”, “Політика і культура”, “Політика і час”, “Критика”, “Соціальна політика і соціальна робота”, “Сучасність”, “Універсум”, “Kultura”, “Wspьlnota polska”, “Spotkania”та ін., газетах “Урядовий курєр”, “Голос України”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Rzeczpospolita”, “Gazeta Wyborcza”, “Tygodnik Solidarnosж”). Різноманітність використаних джерел дозволила документально підкріпити і підтвердити аналітичні висновки щодо масштабності та результативності співпраці в гуманітарній сфері між Україною і Польщею наприкінці 80-х - у 90-х рр., виявити її характерні риси та особливості. Однак, завдяки своїй новизні, проблема взаємин у гуманітарній сфері між Україною та Польщею наприкінці 80-х - у 90-х рр. залишається відкритою.Його складовою частиною стало двостороннє співробітництво в гуманітарній сфері, що розглядалося як важливий засіб входження України та Польщі у європейський духовний простір та сприяло політичній стабілізації у Центрально-Східній Європі. Воно засвідчило безперервність взаємодії між українцями та поляками в усіх сферах життя, вплив економічних, політичних та соціальних чинників на перебіг діалогу у царині культури, їх сприяння національному самоусвідомленню і духовному взаємозбагаченню українців та поляків. 4) Наприкінці 80-х - 90-х рр., взаємини між Україною та Польщею в гуманітарній, як і в інших галузях, пройшли кілька етапів. ХХ ст. утвердились нові форми співпраці: спроби політиків та науковців обох країн вирішити проблему етнічних стереотипів, закріплених у свідомості населення; збереження і реституція культурних цінностей; обмін досвідом щодо освітньої та медичної реформ; екологічний, релігійний та діловий туризм; підготовка нової генерації політичних лідерів та бізнесменів. 7) Стримуючими факторами українсько-польських контактів у гуманітарній сфері були фінансові проблеми, повязані з недостатнім бюджетним забезпеченням галузі, та структурні зміни перехідного періоду в суспільному житті обох країн.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ