Українсько-польська війна 1918–1919 рр. - Автореферат

Національна академія наук України Інститут українознавства ім.Науковий консультант - Сливка Юрій Юрійович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу новітньої історії Інституту українознавства ім.І. Крипякевича НАНУ. Офіційні опоненти: Кульчицький Станіслав Владиславович, доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту історії України НАН України; Панчук Май Іванович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділом національних меншин Інституту політичних та етнонаціональних та досліджень НАН України; Плисюк Василь Пилипович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Львівського аграрного університету. Захист відбудеться “22 “червня 1999 р. о 15 годині на засіданні Спеціалізованої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім.Осмислення такого досвіду становить особливий інтерес для українців та їх сусідів, зокрема поляків, взаємини з якими мають тисячолітні традиції. Важливим етапом боротьби народів Центральної і Східної Європи за державну незалежність була Перша світова війна та національно-демократичні революції, внаслідок яких розпалися Російська та Австро-Угорська імперії. У цьому контексті викликає зацікавлення українсько-польська війна 1918-1919 рр. Розвязана польським політичним проводом, за підтримки Антанти, війна спричинила інкорпорацію Східної Галичини і Західної Волині до Другої Речі Посполитої. Новизна дослідження - сукупність наукових положень і висновків, що виносяться на захист: У роки Першої світової війни національно-визвольний рух українців Східної Галичини актуалізував державно-соборницькі прагнення. На українських землях Австро-Угорщини національно-демократична революція була започаткована створенням 18-19 жовтня парламентської Української Національної Ради і проголошенням Української держави на цих землях.Українці, на їх думку, мали на своєму боці більшість населення, а за поляками стояла господарська і культурна спадщина; тому це була братовбивча війна, яка завдала великих втрат обом народам. У Польській народній республіці цього періоду зявилося чимало праць (Т.Домбковський, А.Айненкель, Я.Радзейовський, В.Найдус, М.Папєжинська-Турек, Г.Томашевський, Є.Лєвандовський, Л.Подгородєцький, В.Сєрчик), у яких робилася спроба висвітлити процес відродження польської і української державності у 1918-1920 рр. Однак, вони хибували на певну субєктивність у трактуванні внутрішньої та зовнішньої політики ЗУНР і характеру війни з українцями, відстоювали “історичне” право поляків на східні “креси” і заперечували правомірність боротьби українців на державотворчість. Конкретно історичний матеріал перелічених публікацій доводить, що поляки використовували владну позицію в монархії для того, щоб усіма можливими способами гальмувати процес національно-культурного розвитку українців, що призвело до появи різних національно-політичних ідеологій і воєнного вибуху восени 1918 р. Шишка у посібнику “Слідами листопадових боїв” (Львів, 1993) розглядають перебіг Листопадової національно-демократичної революції та окремі сюжети війни з поляками, стверджуючи, що польська сторона домінувала у конфлікті і була відповідальною за воєнний вибух на українських етнічних землях. У польській історіографії останнього десятиріччя (М.Козловський, М.Вжосек, М.Чубінський, Л.Мрочко, Г.Лукомський, Ч.Партач, Б.Поляк, С.Стемпєнь, М.Ягура, Г.Крамаж) простежується тенденція до поглиблення концептуальних підходів вивчення новітньої історії України, зокрема українсько-польської війни.Національно-визвольний рух українців Східної Галичини, Буковини і Закарпаття був складовою частиною боротьби народів Австро-Угорщини за право на самовизначення і сприяв розвалу імперії. Утворення 18-19 жовтня 1918 р. у Львові Української Національної Ради і проголошення ЗУНР, збройний захист її територіальної цілісності засвідчили про рішучу готовність забезпечити державну незалежність і соборність України. Причиною війни було намагання польських політичних кіл розширити територіальні межі новоутвореної Другої Речі Посполитої за рахунок українських земель і тим самим заперечити право українців на державне самовизначення.

Основний зміст дисертації