Українсько-польські етнополітичні відносини 40–50-х років ХХ століття - Автореферат

Національна академія наук україни Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Робота виконана у відділі національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Науковий консультант - доктор історичних наук, професор, Панчук Май Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Кучер Володимир Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України, старший науковий співробітник відділу етноісторичних досліджень доктор історичних наук, професор Литвин Микола Романович, Інститут українознавства ім. Захист відбудеться “26” травня 2009 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.181.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім.Незважаючи на радикальне “вирішення” національного питання комуністичними урядами СРСР та Польщі шляхом проведення евакуаційних, репатріаційних та депортаційних акцій, кульмінацією яких стала операція “Вісла”, українці залишаються впливовою національною меншиною в Республіці Польща, а поляки - в Україні. Українсько-польські відносини 1940-х - 1950-х рр. протягом останніх десятиліть є предметом дискусій науковців обох країн у рамках спільних наукових конференцій, семінарів, проектів тощо, що сприяє подоланню негативних стереотипів, успадкованих від минулого, звужує коло розбіжностей в оцінці причин та наслідків минулого протистояння, місця і ролі в ньому українських і польських національно-визвольних формувань, їх визначального впливу на процеси, що відбувалися в досліджуваний період на українсько-польському пограниччі, загалом політики радянського тоталітаризму та польського прокомуністичного режиму. Актуальність теми посилюється її недостатнім дослідженням, потребою наукового аналізу визначального впливу етнополітичних чинників на спрямованість, характер, перебіг сутнісних процесів у польському та українському соціумах не тільки означеного періоду, але й успадкованих від минулого проблем, які, з огляду на їх суперечливе сприйняття, до кінця не осмислені й не подолані сьогодні. Мета дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням опублікованих праць зі згаданої проблематики, а також на основі джерельних, насамперед, архівних матеріалів, значну кількість яких запроваджено до наукового обігу вперше, розкрити сутність і характер етнополітичних процесів на українсько-польському пограниччі, зясувати причини протистояння, яке на завершальному етапі Другої світової війни вилилося в збройний конфлікт, а також висвітлити депортаційну політику комуністичних урядів СРСР та Польщі, спрямовану на радикальне “розвязання” національного питання шляхом примусового “обміну” населенням. висвітлити політику комуністичних урядів СРСР та Польщі щодо українського й польського населення, силових механізмів вирішення міжетнічного протистояння;Беручи за основу принципи історизму, обєктивності, системного підходу і зважаючи, що етнополітичні процеси в українському і польському суспільствах відбувалися на тлі безкомпромісної боротьби супердержав за формування нової політичної карти Європи, використано також методологію дослідження міжнародних відносин, а саме методи дослідження співпраці, суперництва та протистояння, які розглядаються у двох площинах. Мотика відносить тих дослідників, які приділяють особливу увагу викриттю фальсифікацій у науковій літературі часів ПНР і цим самим, навіть не завжди свідомо, намагаються переглянути сформований негативний образ українця у Польщі (Б. Незважаючи на протилежність підходів до проблеми в середині 1990-х рр., українські і польські науковці прагнули применшити розбіжності історичних оцінок, наслідком чого стало проведення тринадцяти міжнародних наукових семінарів “Україна - Польща: важкі питання” та публікація їх матеріалів. Зокрема окремого аналізу потребує не лише зміст національної політики СРСР і Польщі, що спричиняла напруженість в українському та польському суспільствах, але й соціально-економічних процесів та геополітичних чинників загострення міжетнічних стосунків. “Джерельна база дослідження” аналізується широке коло репрезентативних опублікованих та архівних джерел, які віднесено до таких груп: документи центральних і місцевих органів влади, політичних партій і громадських організацій СРСР, УРСР та Польщі; документи українського (Українська головна визвольна рада (УГВР), Організація українських націоналістів (ОУН), Українська повстанська армія (УПА)) і польського рухів опору (Армія крайова (АК), емігрантського уряду у Лондоні); спогади учасників і очевидців подій; матеріали судових процесів; статистичні матеріали; публікації у пресі.Незважаючи на примусовий характер евакуації українського населення до УРСР, на території південно-східних воєводств Польщі залишалися значні анклави з українським та змішаним населенням, яке в окремих районах кількісно домінувало над польським.

Основний зміст