Український суспільно-політичний рух в Галичині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в українській історіографії - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: Савчук Борис Петрович, доктор історичних наук, професор, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри туризму і краєзнавства. Офіційні опоненти: Крупський Іван Васильович, доктор історичних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри радіомовлення і телебачення. Захист відбудеться "13" травня 2008 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Становлення сучасних національних організацій супроводжується складними суперечливими процесами, саме тому вивчення їх історії дає цінний досвід і уроки, які слід враховувати в сучасних умовах державного будівництва. Особливо актуальною постає проблема утвердження історіографії українського суспільно-політичного руху Галичини кінця XIX - початку XX ст. Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю здійснення підсумків розвитку історіографії українського суспільно-політичного руху в Галичині кінця XIX - початку XX ст. Актуальність дослідження обумовлюється рядом суттєвих чинників: - подальше вивчення історії українського суспільно-політичного руху Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст. неможливе без комплексних історіографічних досліджень, покликаних показати підсумки розробки його провідних аспектів, виявляти недостатньо або однобічно висвітлені питання, окреслювати перспективи наукових дискурсів; Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити провідні тенденції нагромадження знань з історії українського суспільно-політичного руху в Галичині на рубежі ХІХ - ХХ ст., зясувати стан, повноту і достовірність досліджень, окреслити перспективи подальшого вивчення.У першому розділі дисертації "Історіографія, джерельна база та методологія дослідження" здійснено висвітлення стане наукової розробки теми, дано загальну характеристику інформаційних можливостей використаного джерельного комплексу, а також зясовано методологічні засади дослідження. У першому підрозділі "Стан наукової розробки проблеми" наявні історіографічні праці умовно поділено на наступні різновиди: 1) історіографічні вступи індивідуальних монографій, дисертацій та колективних праць, що висвітлюють різні аспекти історії українського суспільно-політичного руху Галичини; 2) статті в наукових журналах та збірниках; 3) спеціальні історіографічні праці та навчальна література; 4) огляди та рецензії. Більш суттєвим явищем в історіографії є огляди літератури та історіографічні розділи дисертацій, які висвітлюють в цілому або поаспектно особливості розгортання досліджень з історії суспільно-політичного руху Галичини (український парламентаризм - І. Основне місце у джерельній базі вітчизняної історіографії займають наукові дослідження (узагальнюючі праці; тематичні збірки наукових статей, статті в журналах та наукових вісниках; узагальнюючі роботи з історії України, що висвітлюють розгортання українського суспільно-політичного руху, в контексті загально історичних чи локальних процесів; матеріали наукових конференцій, круглих столів та читань; дисертації та автореферати дисертацій). ХХ ст., який був заповнений позитивістськими (і романтичними) схемами кінця ХІХ - початку ХХ ст., а методологічні проблеми стали результатом "любительського" зацікавлення поодиноких істориків; про відмову від думки про необхідність створення єдиних універсальних методологічних засад, на основі яких могли б писати свої праці історики (В.У першому підрозділі "Політичні рухи в оцінці істориків" зазначено, що особливістю суспільного руху в краї на початку ХХ ст. була боротьба широких мас за виборчу реформу. В радянській історіографії зазначалося, що збільшення українського представництва в австрійському парламенті не могло не принести якої-небудь користі українським народним масам і це дозволило населенню краю не втрачати надії на краще майбутнє і включитися у суспільно-політичний рух за виборчу реформу, виборчі права. Першими виборами, які привернули увагу істориків і які не викликали суперечок щодо їх оцінок, були вибори 1895-1897 рр., які історики назвали "баденівськими". Таким чином, вибори 1895 р. в оцінці істориків постають як невдалі для українців, але які були й позитивним досвідом, оскільки сприяли їхній консолідації. У сучасній національній історіографії запровадження загального виборчого права у виборах до австрійського парламенту подано як результат змагання галичан за справедливу систему, яка увінчалася успіхом, а її наслідком стало переміщення центру діяльності українських політичних партій у парламент (М.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ