Український самвидав 1960-х рр.: літературна критика та публіцистика - Автореферат

Нацыональна академыя наук Украъни Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЗахист відбудеться "27" лютого 2008 року о 15-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 в Інституті літератури ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім. У дослідженні охарактеризовано головні причини виникнення й поширення самвидаву, який за універсальністю свого призначення лежить на перетині багатьох наук: літературознавства, мовознавства, історії, психології, суспільствознавства, політології, культурології тощо. Визначено роль і місце літературної критики та публіцистики самвидаву в українському літературному процесі, а саме: самвидав виконав свою історичну місію, ставши одним із важливих факторів формування літературного процесу 1960-х років й заклавши основи свободи слова й свободи творчості в незалежній Україні. Под словом "самиздат" мы понимаем не так текст, как специфический способ распространения общественно значимых неподцензурных документов, который заключается в том, что тиражирование материалов происходит вне авторского контроля в процессе распространения в читательской среде.Протягом багатьох років питання, повязані з виникненням та поширенням в Україні опозиційної літератури - самвидаву - залишалися забороненою темою для дослідження. Ця плеяда молодих митців і літераторів виступила за розширення свободи творчості, на захист національної культури, проти тотальної русифікації, відтак за оновлення й демократизацію суспільства в його ідеологічних межах, а відтак сформувалося середовище, у якому зародилася політична опозиція й виник самвидав як головна інфрастуктура Руху опору. Перші монографії, присвячені дослідженню опозиційного руху в Україні та окремих його проявів (самвидаву), зявилися на Заході. Білоцеркович аналізували витоки дисидентського руху в Українській РСР, структуру та масштабність українського національного руху, склад його учасників, характеризували методи діяльності опозиції та програмні твори й піддавали аналізу національну політику постшелестівського періоду на широкій джерельній базі офіційних і самвидавних документів. Деякі питання, повязані зі становленням та діяльністю шістдесятників як опозиції, функціонуванням опозиційного руху в Україні, характеристикою його етапів, методів і форм діяльності антирежимних сил, розкрили, використовуючи самвидавний матеріал з України, у своїх наукових працях діаспорні дослідники І.Перший розділ "Суспільно-політичне коріння й історичне місце українського самвидаву в літературному процесі 1960-х років" присвячений з‘ясуванню термінології та обґрунтуванню теоретичних засад дослідження; зроблено спробу простежити утворення й розвиток літературного "самвидаву" та "тамвидаву" на прикладі української літератури X-XX століть. "Самвидав як одвічна опозиційна категорія і як конкретно-історичне явище", де детально розглядається "самвидав" як масове явище, як спосіб правдивого осмислення й показу світу. "Історична зумовленість виникнення самвидаву, його становлення та суспільно-політична роль у радянському тоталітарному суспільстві 1960-х років" розглядається етапи становлення терміну "самвидав" в Україні і суспільно-політичні причини його виникнення у ХХ столітті в СРСР. "Боротьба за громадянські свободи й права в українському самвидаві (1963-1965 рр.)" розглянуто статті й документи ("Уроки історії", "Націоналіст?", "Мої роздуми" Євгенії Кузнєцової (Савчук); "Стан і завдання українського визвольного руху" Євгена Пронюка; "Програмові вимоги УНФ", "Наші завдання", "Тактика УНФ"), у яких яскраво виражено історичні, правозахисні, суспільно-політичні проблеми української нації та стан громадянських свобод в УРСР у зазначений період. У середині 1960-х років поряд із уже звичним "паперовим" самвидавом набув популярності самвидав "усний" у формі виступів, доповідей, промов тощо, які пізніше, завдяки старанням небайдужих слухачів, зявлялися на папері у вигляді рукописів, фотовідбитків або магнітофонних записів (так званий "магнітіздат"), про що йдеться у пункті 2.3.3.Як засвідчує проведене дослідження, синтез культури і політики у 1960 рр. стає домінантою діяльності цілої плеяди талановитих поетів, письменників, митців, кінодраматургів - нової інтелектуальної еліти підрежимної України. З інтелектуального бунту шістдесятників постали нова історична і нова естетична свідомість української літератури - самвидав, який на довгі роки стає "трибуною" цілого покоління української інтелігенції. Встановлено такі етапи розвитку самвидаву: спочатку розповсюджувалися переважно художні твори, поезія, проза, мемуаристика, щоденники, літературно-критичні статті, епістолярій В. Другий етап розвитку самвидаву припадає на 1963-1965 рр.

2. Основний зміст дисертації