Український соціум періоду пізнього сталінізму, проблеми політичних, соціально-економічних та соціокультурних трансформацій. Війна та повоєнне відновлення попереднього комуністичного режиму, довоєнної моделі управління, насадженої з імперського центру.
Український повоєнний соціум 1940-1970 ррСаме згідно комуністичної доктрини класового поділу суспільства та групування цих класів на двополюсній шкалі прогресивних і ворожих у радянському соціумі почалися активні процеси соціальної інженерії - держава визначала категорії населення, давала їм ціннісну оцінку і приймала рішення стосовно доцільності існування тих чи тих соціальних верств і етнічних груп. Окрім того, в українському соціумі виразне місце займали також самоорганізаційні рухи на локальному рівні, особливо помітні у перші роки війни, коли радянська держава втратила контроль, а німецька влада ще не встигла нав’ язати власний. До іншого типу соціальних груп належали ті, виникнення яких безпосередньо було повязано з війною чи воєнними діями, - колишні військовики (демобілізовані, партизани, інваліди війни, військовополонені), репатріанти, вдови і сироти, члени загонів ОУН-УПА, колабораціоністи, ті, що перебували на окупованій території тощо. Врешті, іншим наслідком змін у механізмах соціального контролю стало зростання та урізноманітнення типів девіацій в українському соціумі першого повоєнного десятиліття. Хрущов декларував ідею "соціалізації" економіки, що передбачало зміну співвідношення темпів розвитку промисловості "групи А" та "групи В", а також кардинальні реформи в сільському господарстві.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
