Український постмодернізм у критичному та художньому дискурсах кінця ХХ ст. - Автореферат

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКАОфіційні опоненти: доктор філологічних наук ГУНДОРОВА Тамара Іванівна, Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, провідний науковий співробітник кандидат філологічних наук ХАРЧУК Роксана Борисівна, Міжнародний благодійний фонд “Смолоскип”, директор Захист відбудеться “23” лютого 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 35.051.13 з філологічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Багатопланове метакритичне дослідження формулює основні положення естетичної концепції постмодернізму, дошукуючися сенсу змін в сучасній культурі у звязку з соціально-політичними та психологічними аспектами українського досвіду. Дисертація стосується найновішого масиву критичної та художньої літератури в Україні і є першою інтеґральною роботою такого роду.Зясування сутності літературних напрямів, методів, стильових течій завжди було важливою проблемою теорії літератури. Питання про сенс і призначення постмодернізму в Україні породило затяжну дискусію, яку дотепно підсумував один з її ініціаторів - Юрій Андрухович: “Настав той час, коли постмодернізму в нас не критикує тільки лінивий або мертвий”. Комплекс проблем, що постають перед дослідником цього явища в українському випадку, конкретизувала Соломія Павличко: “У літературі модернізація має свої аспекти. Дисертація виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка, науковим пріоритетом якої є вивчення теоретичних та літературно-критичних матеріалів, що засвідчують своєрідність розвитку літературного процесу в Україні й реабілітують його престиж. Щоби досягнути поставленої мети, дисертація втілює серію дослідницьких завдань: 1) упорядкувати якнайповнішу бібліографію українських художніх і критичних текстів обраної специфіки, а також досяжного західного контексту, що запевнює джерельну базу роботи; 2) термінологізувати в українській гуманітарній науці ряд понять і категорій постмодернізму, виявити обсяг і межі цього культурно-стильового явища; 3) зясувати стосунки модернізм/постмодернізм в українській культурній ситуації; 4) зважити паралелі, збіги та запозичення з близьких культур; 5) сформулювати основні положення естетичної концепції постмодернізму і його вплив на корпус текстів нового письменницького покоління в нашій країні; 6) виявити причетність постмодернізму до змін у найновішій українській літературі та її синхронізації з сучасністю; 7) описати український досвід літературного постмодернізму в його полемічній багатозначності й посутній незавершеності.Поняття “дискурсу” (з латинського discursus - міркування), яке належить до найбільш плідних понять культурології другої половини 20 сторіччя, новочасне мистецтвознавство успадкувало з праць постструктуральних філософів - Мішеля Фуко та Жана-Франсуа Ліотара , де воно стало ключовим в описах домовленостей про зміст і ступенювання знаків, символів, понять, авторитетів певної культури та про їх ієрархію. Перший розділ - “Гіпотези критики” - зясовує витоки смислоутворення нашого часу і трансгресію границь постмодернізму: співіснування розмаїтих стилів, підходів, стратегій, розмивання меж культури високої і низької, метрополітальної і периферійної. Авторка в міру обсягу роботи систематизувала і витлумачила кризову фазу культурної самосвідомості та ключові проблеми, які її зумовили: “Дозріла культура, що вийшла зі стадії “щасливого дитинства”, не може не судити й не засуджувати себе: її “хисткість” і “слабкість” - ознака притомної сили”. і 1.1. Постмодернізм приймає це все і заохочує приріст критичної маси письма, де книги робляться із книг. в) Концепти і критики. Мусимо розрізняти постмодернізм як художню практику і постмодернізм як теоретичне відображення, як “ізм”, - хоч обидва розвинулися в активній взаємодії.У Висновках узагальнено провідні ідеї та результати цього дисертаційного дослідження про складність національної відміни постмодернізму. Починаючи з 1960-х років, загальний інтерес нашої культури зсувається з питання що? на питання як? У дисертації здійснено якомога обємнішу інтерпретацію нашого постмодернізму як нового художнього напряму і специфічного світобачення. Робота підєднала до історії української літератури цілий список марґінальних імен та текстів, які самою своєю появою у каноні змінюють його параметри і ставлять під сумнів колишній спільний знаменник Існують не тільки різні визначення постмодернізму, чи радше окреслення й узуси цього терміна, але також різні постмодернізми. На українському ґрунті він має свою національну специфіку: 1.Постмодерна література в Україні до кінця 1990-х залишалася аналогом мистецького самвидаву: тією ж мірою марґінальна, малотиражна, але з високою інтелектуальною напругою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1.Старовойт І. Письменники без біографій // Пост-Поступ. - 1996. - № 5 (202).- С. 13.

2.Старовойт І . “Девяностники” - це від 90-ті // Знак. - 1996. - Ч. 2.

3.Старовойт І. Літературний анфас і профіль Романа Скиби // Знак. - 1996. - Ч. 4.

4.Старовойт І. Випадкове ототожнення. (Гайда В. Ефемериди) // Без назви: Літературно-критичний бюлетень. - 1996. - № 1 (грудень). - С. 10 - 11.

5.Старовойт І. Модерн на вагах постмодерну // Критерії естетичної вартості художнього тексту / Тези доповідей Міжвузівської наукової конференції (Львів, 22-24 вересня 1996 р.). - С. 67 - 69.

6.Старовойт І. Взаємопричетність тексту (Іван Андрусяк та його книга “Отруєння голосом”) // Молода нація. - Київ. - 1997. - Ч. 5: Матеріали Всеукраїнського наукового семінару “Феномен текстовості у сучасній культурі” (Львів, 3-5 травня 1997 р.). - С. 80 - 84.

7.Старовойт І. Чотири погляди // Світовид. - Київ - Нью-Йорк. - 1997. - Ч. 4. - С. 117 - 123.

8.Старовойт І. У домі, збудованому із брил подиву (про книгу Неди Нежданої “Котивишня”) // Березіль. - Харків. - 1998. - Ч. 1-2. - С. 186 - 188.

9.Старовойт І. Українська мова у новочасному літературному тексті: руйнування канонів і табу // Про український правопис і проблеми мови. - Нью Йорк - Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1997. - С. 153 - 163.

10.Старовойт І. Замість діагнозу. Післямова до книги // Скиба Р. Хвороба росту. - К.: Смолоскип, 1998. - С. 227 - 232.

11.Старовойт І. Якраз постмодернізм. Як два // Art Line. - 1998. - Ч.7 - 8. -

С. 90-91.

12.Старовойт І. Нове покоління вибирає? // Література плюс. - 1998. - Ч. 4(5) листопад-грудень.

13.Старовойт І. Метафорика історії у постмодерній прозі // Наукові записки Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”. - Т. 4. - Філологія. - 1998. - С. 31 - 33.

14.Старовойт І. Література прийдешньої літератури // Молода нація. - 1998. - Ч. 9. - С. 125 - 128.

15.Старовойт І. Коротке замикання в українській постмодерній прозі 90-х // Українська філологія: школи, постаті, проблеми (Збірник Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті). - Львів: Світ, 1999. - Ч. 1. - С. 373-378.

16.Старовойт І.Канон і карта перечитування: корпус Тичини в українській поезії // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. - Рівне: видавництво Рівненського державного гуманітарного університету, 2000. - Т. VIII. - С. 117 - 126.

17.Старовойт І.Свідчення українського постмодернізму. 1990-ті // Сіверянський літопис. - Чернігів. - 2000. - Ч. 3 (33). - С. 152 - 159.

18.Старовойт І., Галета О. Literatura ukrainska po “Rybo-wino-kurze”// Tygiel kultury.- Lodz. - 1999. - № 1-3. - S. 53-57.

Размещено на .ru