Український портретний живопис ХVІІ-XVIII ст.: історико-іконографічне дослідження - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана у відділі української історіографії та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН України. Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Дмитрієнко Марія Федорівна, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу української історіографії та спеціальних історичних дисциплін. Захист відбудеться 26 грудня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (01001, м.Актуальність теми зумовлена необхідністю комплексного вивчення портретного живопису XVII - XVIII ст. в Україні, що містить унікальну інформативну базу, увібравши в себе духовні надбання попередніх поколінь і зберігши їх для нащадків. Табу, що існувало у радянські часи на «невигідні» для тодішньої влади розділи історії України, не давало можливості повною мірою розкрити питання, присвячені життю, діяльності тих особистостей, які становлять гордість України, адже серед них - козацькі гетьмани і полковники, відомі політичні та культурні діячі, з іменами яких повязано чимало визначних історичних подій країни. Широка іконографічна база XVII - XVIII ст., що представлена колекціями музеїв України, Росії та країн Європи сьогодні дозволяє перейти до ґрунтовного розроблення проблеми розвитку українського портретного живопису XVII - XVIII ст., визначити інформативний потенціал портретів цієї епохи, що є на сьогодні складовою відродження та самозбереження нації. Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається кількома взаємоповязаними чинниками: - практично-утилітарними потребами вивчення оптимальних схем досліджень з іконографії, визначення методики вивчення портретного живопису і його значення серед комплексу джерел спецдисциплін; Мета дисертаційної роботи: вивчити твори українського портретного живопису XVII - XVIII ст., переважно з колекцій Національного музею історії України та Національного художнього музею України, здійснити перевірку їх атрибуції на основі архівних матеріалів, а також праць попередників та зображальних джерел - гравюр, книжкової графіки, іконопису та монет, визначити інформаційний потенціал портрета як носія історичної інформації.Жаборюк класифікував портрети на культові (ікони-портрети, натрунні, ктиторські, донаторські), світські, портрети “парсунного” письма (парадні козацькі, донаторські, міщанські) та народну картинку-портрет. Овсійчук пропонує розподіл на епітафіяльні, натрунні, світські (з XVI ст.) та парадні (з другої половини XVII ст.) портрети. На відміну від інших видів джерел (літературних, речових) портрети містять інформацію, закодовану в певних зорових образах. Він передбачає вивчення широкого спектру іконографічного матеріалу: портретів, ікон-портретів, гравюр, мініатюр, стінопису, тобто - різного роду джерел, що містять портретні зображення. Розподіляються за такою градацією: царські (портрети Петра І, Павла І, Катерини ІІ, Єлизавети Петрівни) та королівські портрети (портрети Яна ІІ Собеського, Сигізмунда ІІІ, С.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ