Аналізується можливість залучення концепту громадянської релігії для пояснення єдності українського політичного дискурсу доби демократичного переходу. Завершення демократичного транзиту українського суспільства на тлі викликів державному суверенітету.
Аннотация к работе
Український політичним дискурс і проблема громадянської релігіїЯкщо французький мислитель акцентує на простоті і нечисленності фундаментальних засад, що лежать в основі громадянського порядку (й без яких, зрештою, неможливе його підтримання, як-от заохочення доброчесності й покарання зла), американський учений, акцентувавши увагу на ґрунтовній інституціоналізації подібних елементів, у тому числі у загальноприйнятих символах і ритуалах, як-от національний прапор, гімн або інаугурація президента; відзначає також, звернувшись до ключових подій американської історії, як здобуття Незалежності або Громадянська війна, здатність цих фундаментальних начал сприяти відмові суспільства від застарілих практик/установок, які ставлять під загрозу його стабільність і розвиток [1] (французький соціолог А. Саме в цьому аспекті й полягає наш дослідницький інтерес до згаданого концепту, який дає можливість пояснити, яким чином за певних умов «конструктивна напруга» протесту в суспільстві (термін М.Л. У такі моменти цінністю можуть ставати формалізми, в тому числі закріплені конституційно (згадаємо з недавніх прикладів право республік на вихід зі Союзу РСР, яке виявилося працюючим під час «параду суверенітетів» 1990 1991 рр.); вони перетворюються при цьому на «атрактори», що визначають траєкторію розвитку подій і задають основу конструктивного розвязання кризової ситуації (пор. зауваження одного з коментаторів з приводу перемовин сторін (2004): «всі люди буржуазні, домовляться»). При цьому щоразу «спусковим гачком» стає саме втручання уряду в чутливому пункті, де нерозривно поєднані елементи модернізації й ідентичності; коли правлячі кола водночасся виявляються виступаючими проти того, що перейшло до сфери традиційного (тобто не враховують динаміки суспільного процесу, особливо в умовах суспільства з достатньо високим освітнім рівнем, на що самі ж офіційні особи нерідко вказували): «Для десятків і сотень тисяч громадян України дилема їх власного життя станом на осінь 2004 року формулювалася гранично просто: або зберегти та примножити зароблене в барах Мадрида, на будівельних майданчиках НЬЮЙОРКА, у будинках для літніх людей Мілана, на базарах Стамбула, в ресторанах Лондона, нафтових промислах Тюмені, кравецьких майстернях Афін, офісах Києва, або твою, твою єдину і неповторну шкуру завтра візьмуть і розіпнуть на барабан... Бекешкіна, відзначаючи надзвичайно високий рівень участі молоді на початку акцій протестів (за порівняно невисокої активності на останніх перед тим виборах), пояснювала: «Влада так старанно переконувала цю молодь, що Україна йде в Європу, що ми підпишемо Угоду про асоціацію і навчатися і працювати там стане легше, а згодом, можливо, зявиться й безвізовий режим...