Український оказіонально–обрядовий фольклор: структурно–функціональний аспект - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукНауковий керівник: доктор філологічних наук, професор Денисюк Іван Овксентійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Погребенник Володимир Федорович, Київський національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, завідувач кафедри української літератури кандидат філологічних наук, доцент Лабащук Оксана Василівна, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри теорії літератури, порівняльного літературознавства і журналістики Захист відбудеться 1 квітня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79000, м.Серед багатющих фондів українського фольклору особливе місце посідають твори утилітарно-сакрального призначення, які в науковій літературі та серед народу, як правило, називають замовляннями, заклинаннями, заговорами, молитвами, шептаннями, примівками, прокльонами, клятвами тощо. Не випадково у 20-их роках ХХ століття академік М.Грушевський у багатотомній „Історії української літератури” писав: „Ми не можемо викинути з історії словесного мистецтва ні молитов, ні заповідей, ні заклять, ні замовлянь, оскільки вони вилились в естетичній формі і відповідають тій характеристиці красної словесності, котру ми вище поклали її критерієм: як твору, що виходить з естетичної емоції і має на меті естетичну ж емоцію”. В.Петров - один із найавторитетніших і найретельніших дослідників утилітарно-сакральних явищ - із цього приводу також зазначав, що замовляння в його широкому понятійному значенні - „це „фольклор” у первинному і буквальному розумінні цього слова”. Добрий стан збереженості та широка репрезентативність вербальних магічних засобів впливу, традиція яких не переривалася і продовжує зберігатися у регіонах Полісся, Волині, Поділля, Карпат, є наслідком формування у складі оказіонально-обрядового фольклору шести основних жанрів: народної молитви, замовляння, заклинання, примовки, прокльону, клятви. Наприклад, утилітарно-сакральні тексти від вроків, які становлять одну з найбільших функціонально-тематичних груп українського оказіонально-обрядового фольклору, містять у своєму складі різноманітні структурні утворення від коротеньких пареміологічних примовок типу На пса уроки,/ на кота помисли до розлогих і композиційно скомплікованих творів із залежною акціонально-предметною складовою ритуалу. Для досягнення цієї мети передбачено виконати такі завдання: 1) обґрунтувати виділення українського оказіонального фольклору в окремий самостійний вид обрядової усної словесності, показавши його жанрово-тематичну єдність; 2) систематизувати наявну фольклористичну термінологію, що стосується аналізованого виду усної народної творчості; 3) зробити огляд історії структурно-функціонального дослідження українських утилітарно-сакральних утворень і проаналізувати найбільш важливі досягнення учених у цій галузі фольклористики; 4) зясувати інваріантну структуру українських оказіонально-обрядових творів шляхом виділення в їхньому фольклорному мовленні конструктивних одиниць апелятивного й експлікативного типу, показавши можливість їх трансформації й взаємозамінності у монологічному і діалогічному форматах тексту; 5) виявити й описати цілісну концепцію хронотопу українського утилітарно-сакрального фольклору, охарактеризувавши основні типи оказіонального часу і простору; 6) простежити звязок народних молитов, замовлянь та інших типологічно споріднених утворень з традиційним виконавцем й особою адресата, а також визначити основні способи подачі інформації про них у тексті.У першому розділі „До визначення поняття оказіонально-обрядовий фольклор в українській науці про усну словесність” проаналізовано сучасний стан дослідженості утилітарно-сакральних утворень, відповідну наукову і народну термінологію, обґрунтовано доцільність використання поняття оказіональний фольклор на означення текстів народних молитов, замовлянь, заклинань, примовок, прокльонів, клятв, які розглядаються як третій самостійний вид української обрядової творчості. У другому розділі „З історії структурно-функціонального дослідження українського оказіонально-обрядового фольклору” розглядаються найважливіші наукові праці українських і зарубіжних учених, у яких порушується питання структури та особливостей функціонування утилітарно-сакральних утворень, записаних в Україні. Перші більш-менш цілісні міркування про структуру утилітарно-сакральних утворень висловив О.Потебня, який охарактеризував загальні особливості побудови замовлянь та народних молитов. Н.Крушевський услід за О.

Основний зміст роботи