Український національно-визвольний рух у ХІХ столітті: сутність і еволюція - Реферат

Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Інститут філософської освіти і наукиНаціонально-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція, яка прагнула зберегти від вимирання українську мову, історію, культуру. І справді, оскільки духовенство було єдиною соціальною групою, що могла користуватися перевагами вищої освіти в Австрійській імперії, вища освіта на Західній Україні практично стала синонімом освіти богословської. Тому в 1830-х роках незначна кількість молодих українських семінаристів приєдналася до польських революційних груп, котрі боролися за відновлення Польської Речі Посполитої, розглядаючи українців як щось ледве більше, ніж дезорієнтовану й відсталу гілку польської нації. Це позначалося й на мові: чим далі поліпшував українець свій соціальний статус, тим більше соромився він користуватися «мовою селянства». Унаслідок цього духовенство та інтелігенція дедалі частіше послуговувалися польською мовою, а українською розмовляли лише з селянами.У 1830-х роках центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості, переміщується до Львова, де на арену виходять молоді ідеалістично настроєні й захоплені ідеями Гердера семінаристи, їхнім лідером був Маркіян Шашкевич - 21-річний юнак, що мав поетичний та організаторський талант. Лише так, на їхню думку, можна було відкрити селянству доступ до знань, які допомогли б полегшити його долю й дати змогу українцям виразити свою віками гноблену індивідуальність. Для греко-католицьких ієрархів сама ідея - писати простою, незміненою мовою селянства й спрощеною абеткою-кирилицею - здавалася чимось нечуваним. За допомогою чеського інтелігента Карела Запа, що служив у галицькій адміністрації, «Трійця», й насамперед Головацький, вступила в активне листування з такими досвідченими «будителями народу» й палкими словянофілами, як словаки Ян Колар і Павел Шафарик, словенець Бартоломей Копітар та чех Карел Гавлічек. Для здійснення своїх задумів «Руська трійця» вирішила публікувати альманах «Русалка Дністровая», що містив би народні пісні, вірші, історичні статті на місцевому діалекті.Інтереси цих двох націй, принаймні з точки зору їхніх провідників, розходилися мало не в кожному питанні: якщо поляки вперто стояли за збереження єдності Галичини, аби вона могла слугувати основою їхньої майбутньої держави, то українці вимагали її поділу для того щоб мати в східній частині провінції свою базу; якщо у Східній Галичині поляки складали вищі класи суспільства, то українці ототожнювалися з його нижчими класами. На відміну від ситуації 1848 р. поляків уже не можна було ототожнити з невеликою групою аристократів, а українців - із купкою священиків та інтелігенції. Озброєні палицями українські та польські студенти вели між собою справжні бої в лекційних залах; у 1901 р. українські студенти стали масово кидати навчання в університеті; в 1907 р. проти університетських властей були організовані великі демонстрації, а в 1910 р. у запеклій сутичці було вбито українського студента Адама Коцка. Ці маніпуляції здійснювалися у різні способи: фальсифікували списки виборців; лише за кілька годин до виборів змінювали місце та час їхнього проведення; викрадали скриньки з бюлетнями (що не було складно, бо серед українців не було людей, які рахували б голоси); щоб перешкодити передвиборній агітації, українських кандидатів кидали до вязниці за дрібними звинуваченнями. В 1879 р. українці мали трьох своїх представників у Відні, а після виборів 1907 р.-27; у галицькому сеймі в 1901 р. засідало ІЗ, а в 1913-32 українці.Окремий пункт Емського указу стосувався персонально М.Драгоманова і П.Чубинського, яким заборонили жити в Україні. Наприкінці 70-х - початку 80-х років М.Драгоманов разом з С.Подолинським та М.Павликом організував у Швейцарії видання журналу “Громада”. Гасло незалежності України М.Драгоманов не висував не тому, що воно не узгоджувалося з його принципами, а тому, що політичні сили в Україні в той час нездатні були його реалізувати. Завдяки праці М.Драгоманова, його особистому впливу на інтелігенцію різних країн, Європа дізналася про Україну. В свою чергу, молодогромадівці допомагали їм у справі укладання словника української мови, розповсюдженні українських популярних книжок-“метеликів”, женевських видань М.Драгоманова, у підготовці кореспонденцій для збірника “Громада” тощо.

План

1. Західноукраїнська інтелігенція початку XIX століття

2. Пробудження національної свідомості

3. Кирило-Мефодіївське товариство

4. Другий етап українського відродження

5. Ємський указ

Список використаної літератури

1. Західноукраїнська інтелігенція початку XIX століття