Процес узагальнення та комплексного вивчення досвіду українських культурно-освітніх організацій, та визначних діячів просвітництва через проблемно-хронологічний метод та порівняльний аналіз національного руху на Півдні України в 1900-1914 роках.
При низкой оригинальности работы "Український культурно-освітній рух на Півдні України (1900-1914 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. Український культурно-освітній рух на півдні України (1900-1914 рр.)Захист відбудеться “14” вересня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.08 Одеського державного університету ім. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова за адресою: 270100 м.Одеса, вул.Преображенська, 24. У дисертації на основі значної кількості джерел комплексно досліджено розвиток українського культурно-освітнього руху на Півдні України у 1900-1914 рр. Проаналізовано основні форми та методи розвитку, показано процес еволюції та політизації культурно-освітнього руху в зазначений період. Простежено вплив культурно-освітнього руху на національну свідомість широких верств українського суспільства та внесок діячів руху в культурну спадщину на південноукраїнських теренах. Одним из важнейших следствий развития украинского культурно-просветительского движения на Юге Украины является его традиционное естественное развитие, которое проявилось в организации первых обществ “Просвіти”.Актуальність даного дослідження визначається тим, що для сучасної історичної науки важливим є всебічне зясування місця й ролі культурно-освітнього руху у визвольних змаганнях українського народу на початку ХХ ст. і вагомості його у формуванні свідомості та вихованні цілого покоління борців за українську національну ідею та незалежну державу. І.І.Мечникова, викладачі якої займаються дослідженням Півдня України. Методологічна основа дослідження: Для вирішення поставлених завдань, автор роботи дотримувався принципів історизму та обєктивності, які передбачають зясування умов виникнення, розвитку та наслідків подій та процесів, розуміння їх причин та наслідків. Із спеціальних історичних методів дослідження було застосовано проблемно-хронологічний метод порівняльного аналізу, синхронний метод, який передбачає вивчення подій, що відбувалися в інших регіонах України в порівнянні з Півднем. Використовуючи архівні матеріали, пресу, спогади учасників руху, автор здійснив спробу комплексного узагальнення української громадсько-політичної та культурно-освітньої діяльності, яка проявилася в 1900 - 1914 роках на Півдні України.Враховуючи регіон дослідження, автором було обрано й відповідний відбір фондів у Центральному державному історичному архіві України в м.Києві (далі ЦДІА України), фонди 313-Головне жандармське управління Катеринославської губернії, фонди 274 - Головне жандармське управління Херсонської губернії, фонди 385 - Жандармське управління м.Одеси, фонд 1597 - Катеринославське охоронне відділення м.Катеринослава, фонди 419 - Прокурора одеської судової палати, фонди 268 - Південне районне охоронне відділення, - фонд 347 - Одеський військовий окружний суд, також було використано особисті фонди 1235 - Михайла Сергійовича Грушевського та фонди 871 - Андрія Павловича Шелухина. Було використано фонди Державного архіву Одеської області (ДАОО),-2 - Канцелярія одеського генерал-губернатора та градоначальника, фонди 634 - Діловодство одеського окружного суду, фонд 9 - Цензор м.Одеси, фонд 10 - Тимчасовий комітет у справах друку в м.Одесі, фонд 13 - Старший інспектор по нагляду за друкарнями, літографіями і книжковою торгівлею в м.Одесі, фонди 45 - Новоросійський університет, фонд 333 - Одеське відділення російського технічного товариства, фонд 93 - Одеське товариство історії і старожитностей, також особисті фонди 187 - Івана Михайловича Бондаренка, фонд 164 - Івана Львовича Липи, фонд 162 - Павла Олександровича Зеленого. Другу групу джерел по темі дослідження складають звіти “Просвіт”, статути товариств, звіти інших культурно-освітніх організацій, календарі “Просвіти”, листи, тощо. Починаючи з 1970-х - 1980 років деякі дослідники, насамперед, В.Кізченко, В.Сарбей, П.Воробей, знову почали торкатися і висвітлювати культурно-освітній процес на Україні. Огляд історіографічної літератури показує, що незважаючи на суттєвий доробок, який було внесено вченими і дослідниками в різні періоди у вивчення культурно-освітнього руху, його різнобічні звязки і вплив на національну свідомість мас, до останнього часу в окремо взятому регіоні - Півдні України у період його піднесення та політизації в 1900-1914 рр. не ставились.
План
2. Основний зміст дисертаційного дослідження
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы