Український християнсько-суспільний рух у Галичині (1920–1939 рр.) - Автореферат

Український християнсько-суспільний рух у Галичині (1920-1939 рр.)Розбудова незалежної Української держави та становлення багатопартійності актуалізували історико-політологічні дослідження суспільно-політичних процесів минулого, особливості їх протікання в окремих регіонах країни, сприяли вивченню досвіду українських партій та рухів. Під цим кутом зору значний інтерес становить дослідження клерикально-консервативної течії українського політичного спектру Галичини - християнсько-суспільного руху. Інтерес до цієї теми посилюється тим, що, по-перше, в радянській історіографії спотворювалася роль українських католицьких організацій, по-друге, ознайомлення з їх історичною спадщиною сприяє одночасному вивченню ролі греко-католицького духовенства в громадському житті краю та, по-третє, в сучасному українському політичному русі відновлено партії християнсько-суспільної орієнтації, котрі мають перспективи перетворитися у вагому силу. Однак з метою кращого розуміння сутності процесів, що відбувалися в клерикально-консервативному таборі, крім основного періоду, в дисертації розглядається проблема становлення та політичної еволюції християнсько-суспільного руху протягом 1896-1919 рр. Після проголошення незалежності України зявилися умови для переосмислення її політичної історії і вивчення християнсько-суспільної проблематики.ХХ ст.» дослідник зупиняється на: 1) причинах виникнення клерикально-консервативної течії в українському політичному таборі, її соціальних коренях та ідейних засадах; Дисертант стверджує, що український християнсько-суспільний рух Галичини виник наприкінці ХІХ ст. в контексті структуризації політичного життя краю, прискореною польсько-українською угодою - «новою ерою». Ґрунтуючись на ідеях «нової ери», австрофільства та західноєвропейського клерикалізму, християнські суспільники репрезентували праве крило українського політичного спектру, виступали на захист культурно-освітніх і релігійних прав галицьких українців, пропагували автономію Галичини в межах Австро-Угорщини, суспільні реформи в дусі християнської етики. Дисертант підкреслює, що поразка національно-визвольних змагань та встановлення в 1920 р. польського окупаційного режиму в краї сформували ситуацію, яка характеризувалася невизначеністю міжнародно-правового статусу Галичини і анексіоністською політикою польської влади. Утворення Української християнської організації та її політика (1925-1929)» - дисертант стверджує, що нова політична ситуація, викликана зміною статусу Галичини, спричинила перегрупування сил в українському таборі, викликала консолідаційні тенденції в рамках Українського національно-демократичного обєднання (УНДО).У параграфі 3.1 - «Утворення та діяльність українських католицьких партій і організацій в 1930-1934 рр.» - автор доводить, що польський пацифікаційний наступ у Галичині та радянська політика винищення українства в Наддніпрянщині на поч. Хомишина, що були незадоволені ігноруванням як польською так і українською стороною автономізаційного курсу «реальної політики» та остерігалися виборчого компромісу між УНДО, УСРП й Українською соціал-демократичною партією (УСДП), з метою посилення власної політичної ролі 24 вересня 1930 р. утворили Українську католицьку народну партію (УКНП), очолювану юристом О. Саляком. Ця католицька організація розглядала себе як надпартійну структуру, покликану ослабити суперечності в українському політикумі, виступала за консолідацію всіх верств українського суспільства на національно-християнських (не тільки греко-католицьких) засадах, на противагу угодовській УКНП відстоювала політику поміркованої опозиції щодо Польщі. Певні політичні та релігійні розбіжності між УКНП та УКС детермінували масовість та підтримку громадськості краю саме католицького угрупування В. У висновку дослідник наголошує, що активізація суспільно-політичної діяльності католицьких організацій, викликана винищенням українства на Наддніпрянщині та пацифікаційною політикою польських властей у Галичині, структуризувала клерикально-консервативний табір в рамках УКНП (УНО) та УКС, і тим самим, завершила процес ідейно-організаційного становлення двох течій в християнсько-суспільному русі.

Основний зміст дисертації