Українське традиційне співоцтво як світоглядна система на матеріалі кобзарсько-лірницької традиції Слобідської України - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Українське традиційне співоцтво як світоглядна система на матеріалі кобзарсько-лірницької традиції Слобідської УкраїниТрадиційному співоцтву притаманні акумулятивні властивості щодо світогляду, звичаїв, традицій, моральних норм суспільства, що зумовлюють його специфічну роль. За майже двохсотлітню історію досліджень українське традиційне співоцтво стало обєктом вивчення українських та зарубіжних науковців (О. Аналіз етнографічних та культурологічних праць, присвячених українському традиційному співоцтву, дозволяє говорити про усталеність і вкоріненість цього явища у слобідській культурі, залежність слобідського кобзарства від загальних рис та закономірностей формування й розвитку культури Слобідської України. Актуальність теми дисертаційного дослідження повязана з особливим місцем кобзарсько-лірницької традиції в українській духовній культурі: воно є глибоко самобутнім явищем, яке “виголошує” етичні константи українців, тож його дослідження розцінюється як нова спроба відповіді на питання “які особливості українського менталітету?” та, зрештою, “хто такі українці?” Безпосередньо в кобзарознавстві новаторське позиціонування світоглядної системи співців такою, що займає первинне положення щодо кобзарського способу життя, соціальних функцій, виконуваного репертуару, дає можливість нової інтерпретації, переосмислення феномену українського традиційного співоцтва. Основна мета дисертаційної роботи-висвітлити світоглядну систему українського традиційного співоцтва на матеріалі кобзарсько-лірницької традиції Слобідської України XVIII - 30-х рр.У першому розділі “Світоглядна система українського традиційного співоцтва як предмет філософського дослідження” подано огляд критичної й наукової літератури за темою дисертації, розроблено теоретичні аспекти та методологічні принципи дослідження. У першому підрозділі “Світоглядна система українських традиційних співців: постановка проблеми та історія вивчення” відзначається, що вивчення явища українського традиційного співоцтва веде свою історіографію з 20-х рр. Походження, структура та когнітивний аспект світогляду слобідських кобзарів та лірників досліджуються у другому розділі “Світоглядна система традиційних співців Слобідської України: ґенеза, структура, когнітивні механізми”. У першому підрозділі “Чинники формування світоглядної системи традиційних співців Слобідської України” показано, що основними чинниками формування світоглядної системи носіїв кобзарсько-лірницької традиції Слобідської України є: сліпота, старцівська субкультура, культура українського бароко, козацтво. Якщо в середньовічній традиції суспільство поділяється на тих, хто “молиться” (oratores), “воює” (bellatores) та “працює” (laboratores), і на маргінесах залишаються жебраки, засуджені на вигнання, піддані церковній анафемі, то українське бароко долає дистанцію між “високим” та “низьким” світом, що дістало своє втілення і в образі традиційного співця: з одного боку, співці - представники “низького” соціального статусу (жебраки, старці), з іншого - носії високих морально-етичних ідеалів.Основні завдання дослідження розвязано шляхом аналізу чинників формування світоглядної системи слобідських кобзарів та лірників, визначення структури співоцького світогляду, дослідження когнітивних механізмів співоцької свідомості, а також через зясування аксіологічної та праксеологічної складових світогляду традиційних співців. У результаті дослідження явища співоцтва визначено найголовніші чинники формування світоглядної системи співців, а саме: 1) сліпота; 2) старцівська субкультура; 3) культура українського бароко; 4) козацтво та інші впливи (соціальний запит, звязки з інтелігенцією). Під традиційний співоцьким світоглядом розуміємо систему професійних та сакральних знань, когнітивних схем, цінностей, переконань та практичних настанов співців, що мають духовно-мистецьку репрезентацію в традиційному суспільстві, а також розуміння співцями себе, свого призначення й місця в світі. Аналіз етнографічного матеріалу, присвяченого кобзарсько-лірницькій традиції Слобідської України, дозволяє визначити співоцьку субкультуру як маргінальну, але, на відміну від розповсюдженого розуміння маргінальності як відхилення від норми, маргінальність традиційних співців не продукує альтернативні норми поведінки, а навпаки концентрує традиційні моральні цінності українців. Відзначено, що до сакрального в співоцькому світогляді належать: 1) сакральні співоцькі тексти; 2) обрядово-звичаєва ритуальність співців; 3) знання, повязані з виконанням параспівоцьких функцій (лікування, ворожіння, пророкування); 4) уявлення співців про сакральне.

1. Основний зміст дисертації