Українське скрипкове мистецтво 60-80-х рр. ХХ ст.: тенденції розвитку - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Безклубенко Сергій Данилович Київський національний університет культури і мистецтв, проректор з наукової роботи, професор кафедри культурології Захист відбудеться 30.06.2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м. У відповідності з джерелознавчими матеріалами висвітлено історико-культурні передумови розвитку скрипкового мистецтва в Україні.У мистецькій скарбниці українського народу другої половини ХХ століття інструментальна музика посідає одне з чільних місць, що засвідчує високий художній потенціал та інтелектуальну зрілість національної культури. На фоні розвитку академічних традицій спостерігається природне прагнення молодого покоління композиторів та виконавців до пошуку нових форм і засобів виразності. Которовича) стають знаковими для української музики, а вітчизняне скрипкове мистецтво та вітчизняна скрипкова школа завдяки незаперечній багаторічній першості вітчизняних скрипалів на багатьох міжнародних конкурсах набуває загальновизнаного світового рівня. Сучасні українські й зарубіжні музикознавці працюють над осмисленням специфіки розвитку скрипкового мистецтва другої половини ХХ ст. у наступних напрямках: 1) досліджують закономірності формування й розвитку скрипкового інструменталізму і трансформації інструментальної виразності (Б. Водночас в українському музикознавстві та культурології на даний момент бракує комплексних досліджень розвитку скрипкового мистецтва 60 - 80-х рр.У РОЗДІЛ1 І „Скрипкове мистецтво як предмет наукового дослідження” аналізуються наукові концепції щодо специфіки скрипкового мистецтва, визначається складність та багатоаспектність теоретичних підходів його аналізу. Фольклористи, дослідники історії музичного мистецтва, виконавських шкіл в Україні вивчають теоретичні питання скрипкового мистецтва (О. Окреслення музично-виконавського стилю в даній роботі має основою напрацювання в царині наукових теорій суміжних мистецтв, тому запропонована авторкою теоретична концепція аналізу музичних творів та музичної інтерпретації стосується і скрипкового мистецтва, що співвідноситься із принципом цілісності художнього мислення. Тому, зазначає автор, у 60 - 80-ті роки демонстрація засобів нової виразності найчастіше відбувалася у невеликих за обсягом інструментальних творах, переважно ансамблевого характеру. „Історико-культурні умови розвитку скрипкового мистецтва в Україні” розглядаються основні соціокультурні передумови розвитку музичного мистецтва в Україні 60 - 80-х років ХХ сторіччя, які суттєво вплинули на якісний розвиток українського музичного мистецтва цього часу, збагативши загальну палітру музичного мистецтва та закріпивши мистецькі професійні традиції - як на рівні художніх ідей, так і техніки виконавства.Встановлено, що історико-культурними передумовами, які визначили якісний розвиток аналізованого періоду мистецьких пошуків в Україні, є вплив загальноєвропейської музичної культури, послаблення ідеологічного тиску у період хрущовської “відлиги” та активна взаємодія із західноукраїнською музичною культурою, яка збагатила витоки народного мистецтва та закріпила мистецькі професійні традиції. Новаційні аспекти художньо-стильових змін у скрипковому мистецтві 60 - 80-х років полягають передусім у відчутному впливі естетики авангарду, попри несхвальне ставлення до неї керівництва культурою країни. Формування національної виконавської школи скрипкового мистецтва відбувалося завдяки популяризації скрипки, масовому охопленню музичною освітою населення України, діяльністю ансамблів. Поряд з тим удосконалювалися методики навчання дітей та юнацтва скрипковому мистецтву та технічні прийоми гри на скрипці самих виконавців. Провідною особливістю педагогічної методики досліджуваного періоду було намагання розвинути в учнів здібності та бажання до імпровізації, що стало можливим через раннє навчання елементарної теорії музики, гармонії та композиції із безпосереднім застосуванням теоретичних знань на практиці (уроки спеціальності) у музичних школах, і забезпечило ефективність використання творчості в музичному вихованні.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ