Українське селянство в соціально-економічній структурі суспільства на початку ХХ століття - Автореферат

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукХарактерною рисою кінця ХХ століття був процес становлення і розбудови незалежної української держави, складовим чинником якого було підвищення інтересу до ключових аспектів української історії, що спостерігається як у широких верствах вітчизняного суспільства, так і серед науковців. Так склалося, що впродовж існування тоталітаризму в Україні, важливі сторінки національної історії кінця ХІХ - початку ХХ ст. для широкої громадськості були “білими плямами”. Радянська історична наука прерогативу надавала вивченню питань, повязаних з історією КПРС, КПУ, пролетаріату, класової боротьби. Неабиякого значення дана проблематика набула на сучасному етапі трансформації аграрного сектора економіки України, яка активно розгорнулася після Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року. Наукова новизна дисертації полягає: по-перше, у новому підході до проблеми, який дозволив відійти від усталених у радянській історичній науці стереотипів при висвітленні даної теми; по-друге, вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба комплексного дослідження ролі та місця українського селянства в соціально-економічній структурі суспільства на початку ХХ ст.; по-третє, на основі опрацювання значного масиву джерел висвітлене значення аграрного перенаселення, міграційних процесів у трансформації соціально-економічного становища селян на початку ХХ ст.; по-четверте, визначаються чинники соціально-економічного становища селянства.В працях він розглядав становище селянства і висловив своє бачення на аграрне питання, виклав тактику більшовиків щодо селянства, вказав на шляхи і засоби вирішення аграрного питання. Маслов, розглядав виступи селянства ізольовано від революційних виступів пролетаріату, засуджував такі форми селянської боротьби, як розгром і підпали економій, поміщицьких маєтків, знищення їх майна, твердив, що боротьба селянства в роки першої російської революції мала суто економічний характер, але відзначав деяке пробудження політичної свідомості селянства, повязуючи це з виборами до І-ї Державної думи. Вплив на селянство розвитку капіталістичних відносин на Півдні України відображало дослідження Стенбога Фермора, а “Матеріали по статистиці руху землеволодіння в Росії” та “Статистика землеволодіння 1905 року” відтворювали цей процес в інших українських губерніях. Не заперечуючи наукового значення праць радянських вчених, зауважимо, що попри все, поза їх увагою залишився цілий комплекс проблем: по-перше, реальне становище селянських господарств у структурі внутрішньо-українського та загальноросійського ринків; по-друге, регіональні особливості соціально-економічного становища селянства; по-третє, специфіка аграрних відносин в українському селі та її залежність від природнокліматичних та демографічних особливостей; по-четверте, діяльність та функціонування селянських спілок та комітетів. В процесі дослідження виявилося, що при висвітленні питання українського селянства в соціально-економічній структурі суспільства науковцями мало приділялось уваги регіональній системі звичаєвого права, якими керувались у громадському побуті до початку ХХ століття, яке все частіше вступало в суперечність з державним правом, мало вивчався рух за тверезість в українському селі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ