Українське радянське місто 1929–1938 рр.: історико-соціальний аналіз - Автореферат

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНа підставі широкого кола джерел дисертантка комплексно висвітлює процес розвитку українських міст у 1929-1938 рр. У роботі показано, що очевидні кількісні успіхи урбанізації в 30-х рр. супроводжувалися нерівномірністю в урбанізованості республіки, певною штучністю цього процесу. На думку автора, саме в містах у зазначений період поступово формується система всебічного впливу на особистість через школу, засоби масової інформації, мистецтво, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролювалась партійним і державним апаратом. Наслідком були проблеми комунального господарства і гостра житлова криза, на подолання яких не вистачало коштів, оскільки влада визначила для себе інші пріоритети - індустріалізацію за будь-яку ціну. Проаналізовано проблеми міського постачання, розглянуто створену урядом у досліджуваний період у містах систему централізованого розподілу, що базувалась на визначенні місця кожного городянина відповідно до його значущості у справі індустріалізації в складній ієрархії і була дієвим засобом маніпулювання населенням. Власть направляла процесс социокультурных трансформаций и благоприятствовала их укоренению в первую очередь в крупных индустриальных центрах, а города, в свою очередь, усваивали инновации, подхватывали новые тенденции, интегрировали, и начинали репродуцировать новую культуру и образ жизни, которые распространялись по республике.Тим більше, що наукові дослідження можуть не тільки надати рецептів зміни дійсності, а й запобігти появі рецидивів у майбутньому. проблеми урбанізації привертають підвищену увагу в звязку з практичною необхідністю розуміння сутності процесів зростання міст з метою визначення ролі міста в суспільних відносинах і прогнозування його майбутньої генези; дослідження складних і суперечливих заходів, які застосовувалися тоталітарним режимом у 30-ті рр. щодо розвитку міст, дає змогу спростувати твердження про “комуністичні досягнення” в добу сталінізму, що сприятиме обєктивному дослідженню проблем розвитку радянського суспільства у 30-і рр.; обєктивне знання про важкі умови життя та праці українських городян у 30-ті рр. дасть змогу в складних суспільно-політичних і економічних обставинах розробити стратегію сучасного розвитку Української держави. Предметом дослідження стало визначення ролі, яка відводилась українському місту в процесі трансформації суспільства і яку воно відігравало в житті суспільства у зазначений період завдяки свідомій політиці радянської влади, зясування засобів, які застосовувала держава для впровадження нової ідеології у свідомість городян, а також соціально-культурні наслідки цих заходів. Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на розробки попередників та нову джерельну базу, проаналізувати процеси урбанізації, встановити звязки між політикою держави в цій сфері й проблемами міського розвитку республіки, соціокультурними трансформаціями в українському суспільстві.Важливі дані про національну, економічну, культурну політику влади в українському місті знаходимо і в друкованих у 30-ті рр. окремих виступах партійних і радянських керівників СРСР та УСРР. Вони написані у фарватері більшовицької політики та ідеології, спрямовані на зміцнення партійної диктатури в суспільстві, але, незважаючи на ці негативні моменти, містять значний фактичний матеріал про умови життя та праці радянських трудящих, зокрема в Україні. Комплексне використання різноманітних архівних документів, офіційних радянських матеріалів, свідчень очевидців дозволяє зрозуміти процеси соціально-культурних змін в українському суспільстві в досліджуваний період, сприяє їх поглибленому вивченню, встановленню важливих звязків між різними явищами суспільно-політичного життя. Характерним для праць, що звертали увагу поруч із позитивними й на негативні боки розвитку міст, є висновок, що всі ці проблеми “тимчасові”, існують лише на певному етапі, пояснюються молодістю держави, нестачею коштів тощо, і вже у другій або третій пятирічках ситуація суттєво зміниться. Проаналізувавши існуючі дослідження радянських істориків, представників української та російської діаспори, зарубіжних фахівців і сучасних українських і російських вчених можемо зробити висновок, що українське місто, яке використовувалося владою як додаток до форсованої індустріалізації, з одного боку, і як знаряддя перетворення населення на гомогенну масу, лояльну й навіть віддану державі, з іншого, не було темою окремих досліджень, що й робить важливим і вчасним вивчення цієї проблеми.

2. Основний зміст роботи