Українське провінційне місто як політичне та соціокультурне явище у добу національно-демократичної революції - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукАктуальність роботи обумовлюється, з одного боку, недостатньою досліджень феномену провінційного міста як політичного та соціокультурного явища у добу української національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.), а з другого - потребою вивчення та врахування досвіду процесів, які відбувалися у провінційному міському середовищі у період Центральної Ради, який може бути корисним для розвязання подібних проблем на сучасному етапі українського державно-будівництва, суспільного та культурного розвитку малих міст. З огляду на особливості адміністративного управління, прискорений демографічний та економічний розвиток, які зумовили специфічність політичних і соціокультурних процесів під час революції у Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі та Миколаєві, цих пять найбільших міст вилучено з обєкта дисертаційної роботи, оскільки, характерні риси зазначених явищ у цих містах заслуговують на самостійні наукові дослідження. Мета роботи - здійснити на основі ґрунтовного аналізу архівних матеріалів, опублікованих документів та наукової літератури комплексне дослідження українського провінційного міста як політичного та соціокультурного явища у добу національно-демократичної революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.). У звязку з цим поставлені та вирішуються такі завдання: - проаналізувати національний та соціальний склад, структуру зайнятості міського населення та визначити рівень урбанізації й преференції розселення найчисельніших національних груп городян у провінційних містах напередодні революції; прослідкувати механізми становлення адміністративного апарату Тимчасового уряду у провінційних містах та його вплив на розвиток громадсько-політичного життя;Політичне та соціокультурне життя українських провінційних міст у період Центральної Ради, незважаючи на відсутність спеціального дослідження з цієї проблематики, завжди перебувало у полі наукового інтересу істориків. Однак, однобічність фактологічного матеріалу, що вводився в обіг радянською історіографією, свідоме замовчування сюжетів політичного життя у містах та спотворене їх трактування зумовило вибірковість досліджуваних проблем. Перший - “Населення та органи громадського управління в українських провінційних містах на початку XX століття” - присвячено виявленню рівня мобілізаційних можливостей напередодні Української революції 1917-1921 років представників найчисельніших національностей в українських провінційних містах шляхом встановлення типології міст за ознакою юридичного статусу, національної та соціальної структури населення, визначення показника урбанізаціє та преференції розселення у провінційних містах українців, росіян, євреїв та поляків. Однак, якщо українці становили більшість міського населення у малих містах шести українських губерній, то у середніх містах вони переважали лише у трьох губерніях - Полтавській, Харківській та Чернігівській, поступившись на Київщині єврейському населенню, а на Катеринославщині та Херсонщині - росіянам. Здійснений аналіз структури зайнятості основних національних груп городян засвідчив, що, навіть становлячи більшість у повітових центрах, українці значно поступалися росіянам щодо збалансованості соціальної структури та зайнятості в управлінському апараті та інтелектуальних сферах.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Басара Г.Б. Володимир Винниченко - літописець-художник на зламі епох // Українознавство - 2001: Календар-щорічник. - К: Українська Видавнича Спілка, 2000. - С. 232-235. національний визвольний революція

2. Басара Г.Б. Історіографічна оцінка політичного та соціокультурного життя провінційних міст доби Центральної Ради у творах її діячів // Наукові праці Камянець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки / Українська історіографія на рубежі століть: Матеріали міжнародної наукової конференції, 25-26 жовтня 2001 р. - Камянець-Подільський: Оіюм, 2001. - Т. 7 (9). - С. 482-490.

3. Басара Г.Б. Муніципальна політика Центральної Ради та її урядів // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Історія. Вип. 13. - Тернопіль, 2001. - С. 117-124.

4. Басара Г.Б. Соціокультурний феномен українського провінційного міста доби Центральної Ради // Українознавство - 2002: Календар-щорічник. - К: Українська Видавнича Спілка, 2001. - С. 114-117.

5. Басара Г.Б. До питання про методологію дослідження ролі міста в українській національно-демократичній революції 1917-1921 рр. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. - Вип. 4. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. - С. 70-74.

6. Басара Г.Б. Михайло Грушевський про роль міста в українській національно-демократичній революції (березень 1917 - квітень 1918 рр.). / Михайло Грушевський - науковець і політик у контексті сучасності. - К.: Українська Видавнича Спілка, 2002. - С. 86-90.

7. Басара Г.Б. Політичне та соціокультурне життя міст Великої Волині на початку Української революції. / Історія міст і сіл Великої Волині: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. - Т. 25. - Ч. 1. - Житомир: ПП М.Г. Косенко, 2002. - С. 44-50.

Размещено на .ru