Українське представництво Галицького Крайового сейму в 1870-1876 рр. - Автореферат

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: Райківський Ігор Ярославович, кандидат історичних наук, доцент, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри історії України. Офіційні опоненти: Жерноклеєв Олег Станіславович, доктор історичних наук, доцент, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри всесвітньої історії; Захист дисертації відбудеться 16 грудня 2009 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.051.05 у конференц-залі Будинку вчених Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: 76025, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Місцеві русини (українці) в результаті реформ отримали змогу вільно розвивати національний рух, не зазнаючи урядових репресій і орієнтуючись на політично сильніші народи. Наукова актуальність дослідження зумовлюється тим, що руське (українське) представництво під час третьої каденції Сейму отримало вагомі здобутки, особливо в культурно-освітній сфері, було створено політичне товариство "Руська рада", що взяло на себе провід у національно-політичному русі. У роботі використовується, поряд з етнонімом "українець"("український"), історичний термін "русин"("руський"), що вживався як самоназва місцевого населення Галичини в ХІХ ст. Дисертаційне дослідження містить історичну термінологію, що була поширена в Крайовому сеймі - найвищому представницькому органі Галичини впродовж 1861-1914 рр. Каденція - сукупність років (як правило, шість), протягом яких вів роботу Сейм. Мета полягає в тому, щоб на основі аналізу спеціальної літератури, опублікованих та архівних документальних матеріалів зясувати діяльність українського сеймового представництва протягом 1870-1876 рр. Відповідно до мети поставлено вирішити такі завдання: - дослідити джерельну базу і ступінь історіографічного опрацювання теми;Документи і матеріали, що були використані в дослідженні, можна умовно поділити на кілька груп: законодавчі джерела (закони, акти, постанови); нормативно-правова документація Сейму (стенограми засідань, алеґати, обіжники, протоколи і звіти Крайового відділу); матеріали політичного товариства "Русская (далі - Руська) рада"; мемуари; періодичні видання. Частина рукописних варіантів стенографічних записів Крайового сейму містяться у фонді 165 ЦДІАУЛ - справи 195 та 198 опису 5, що розкривають роботу найвищого крайового органу з вересня 1870 р. до кінця 1871 р. Подібно до стенограм, звіти і розпорядження Крайового відділу записувалися стенографістами, протягом року виходили окремими збірниками і знаходяться у фонді 165 ЦДІАУЛ (опис 4, справи 10, 11, 204, 205). У ЦДІАУЛ знаходиться окремий 196 фонд, із наявними 124 справами, у яких містяться протоколи засідань, програми, статут товариства, положення про вибори і участь членів русофільського товариства у виборах до Крайового сейму та Державної ради у Відні, а також звернення, постанови, петиції, телеграми, що характеризують відносини між товариством та державними органами влади. У роботі аргументовано тезу, що Сейм був центром політичного життя краю. Чорновола з історії підавстрійської Галичини висвітлюють правові основи функціонування Сейму, практичну діяльність "Руського клубу", передумови і перебіг польсько-української угоди 1890-1894 рр. У монографії "Українська фракція Галицького Крайового сейму 1861-1901 рр." (Львів, 2002 р.) розкрито важливі аспекти сеймової діяльності галицьких українців за каденціями - бюджетні та освітні дебати, боротьбу за рівноправний статус української мови, розширення прав національного шкільництва, спроби українсько-польського порозуміння на сеймовій арені тощо.Діяльність Галицького Крайового сейму, що охоплювала питання культури (в широкому розумінні, включаючи культуру ведення сільського господарства), освіти і суспільної опіки, мала визначальний вплив на суспільні процеси в краї. Однак Сейм залишався центром крайової політики, місцем, де піднімалися важливі питання внутрішнього розвитку краю. Результатом виборчої кампанії 1870 р. для галицьких русинів було здобуття 35 посольських мандатів, з яких 32 було отримано в четвертій курії, один - у курії міст і два вірчі мандати. Високий рівень фракційної організації послів (наявність власного керівництва, регулярні засідання, на яких стенографувалися виступи послів) позначився на діяльності "Руського клубу", провідну роль у якому відігравало духовенство і нечисленні представники світської інтелігенції. Українські посли в Сеймі брали участь у вирішенні культурно-освітніх і господарських питань, але здобутки в кожній із цих сфер були неоднаковими.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ