Українське питання в політиціпольського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої Світової війни - Диссертация

Національний університет “Острозька академія” На правах рукопису Шишкін Іван Геннадійович УДК 94(438 477)09 “1939-1945” УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ В ПОЛІТИЦІ ПОЛЬСЬКОГО ЕМІГРАЦІЙНОГО УРЯДУ ТА ПІДПІЛЛЯ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Спеціальність 07.00.02 - Всесвітня історія Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Науковий керівник Трофимович Володимир Васильови - Доктор історичних наук, професор Острог - 2005 ЗМІСТ ВСТУП....................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ НАПЕРЕДОДНІ ТА НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ....................................32 2.1 Політика польських урядів щодо українців напередодні війни.................32 2.2 Україна та українці у стратегії і тактиці польського еміграційного уряду та підпілля..............................................................................................................41 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯ В ПЕРІОД РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ............................65 3.1 Розробка і реалізація політики в українському питанні..............................65 3.2 Реакція еміграційного уряду і підпілля на загострення польсько-українських стосунків...........................................................................................98 ВИСНОВКИ.........................................................................................................142 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………................146 ДОДАТКИ...........................................................................................................171 ВСТУП Шістдесят п’ять років минуло від початку Другої світової війни - найстрашнішої і найкривавішої з усіх воєн в історії людства. Вона характеризувалася не лише збройним протистоянням між антигітлерівською коаліцією, з одного боку, і Німеччиною, з другого, але й драматичною боротьбою між українцями та поляками за терени Західної України, що протягом століть були каменем спотикання між обома народами. Адже і польський рух опору, і український національно визвольний рух розглядалися радянською історіографією як буржуазно-націоналістичні явища, а патріоти обох народів вважалися „бандитами” та „німецькими прислужниками”. Досліджуючи польсько-українське політичне і збройне протистояння на теренах Західної України, історики кожного разу намагалися пояснити його причини. Зокрема, аналіз конфлікту під час роботи одинадцяти міжнародних наукових семінарів (1996-2005), що були започатковані угодою між Світовим союзом воїнів Армії Крайової (АК) і Об’єднання Українців у Польщі (ОУП), суттєво зблизив позиції дослідників обох країн, допоміг їм безпосередньо познайомитися з точкою зору своїх наукових опонентів, дав можливість частині з них здійснити еволюцію у власних поглядах на обговорювані проблеми, підштовхнув до висновку, що знання історії двосторонніх взаємин потрібно їхнім народам, особливо новим поколінням українців і поляків, котрі будують своє майбутнє. При цьому ані словом не згадується про негативну роль осадництва, пацифікацію, політику польських урядів направлену на тотальне ополячення українців ще у міжвоєнний період, про так звані „відплатні акції”, а іншими словами - терор польських військових формувань проти українського населення у роки війни, наслідком якого стали сотні спалених українських сіл і десятки тисяч закатованих українців. Тому ґрунтовне дослідження польсько-українських стосунків має неабияку наукову актуальність оскільки є надзвичайно небхідним для створення цілісної картини цих взаємин у роки Другої світової війни. Для реалізації вказаної мети дисертант поставив перед собою завдання дослідити: ? стан наукової розробки проблеми та джерельну базу дослідження; ? процес становлення та трансформації поглядів діячів польського уряду та підпілля на українську проблему; ? основні напрямки, за якими здійснювалася діяльність польського руху опору спрямована на розв’язання українського питання; ? політичні плани польського уряду та військового і цивільного підпілля стосовно долі українців західноукраїнських земель; ? спроби польсько-українського порозуміння; Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1939-1945 рр. - від початку Другої світової війни до остаточного закріплення західноукраїнських земель у складі СРСР. Географічні межі дослідження охоплюють території Західної України - так званих „східних кресів” („південно-східних земель”) Польщі, що входили до її складу до 1939 р. Під цими термінами розуміємо територію Волині та Галичини (польська назва „Східна Малопольща”), зокрема Волинського, Поліського, Львівського, Тернопільського і Станіславівського воєводств. Далі в тексті ми вживатимемо ці терміни, оскільки вони були офіційно прийняті у Польщі і використовувалися для позначення західноукраїнських земель в документах уряду і підпілля. Залучення до наукового обігу нових архівних матеріалів дало можливість суттєво доповнити існуючі погляди, а також узагальнити науковий д