Українське народне мистецтво 1920-1980-х рр.: інтерпретація, оцінка, спростування - Автореферат

Міністерство освіти і науки України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавстваНауковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор, завідувач відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України Станкевич Михайло Євстахійович Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор кафедри проектування інтерєру Львівської академії мистецтв Боднар Олег Ярославович кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри історії мистецтва Косівського державного інституту декоративного та прикладного мистецтва Слободян Олег Олексійович Захист відбудеться 9 жовтня 2003 року о 15.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.35.103.01 у Львівській академії мистецтв за адресою: 79011, Львів, вул.Кубійовича, 38.Вона у вирішенні питань культури поневолених націй керувалася марксистсько-ленінськими ідеологічними гаслами інтернаціоналізму, “злиття націй”, будівництва “нової радянської дійсності”, намагаючись створити “культуру пролетаріату”, єдину для всіх народів СРСР. Вона допоможе виявити, виокремити народне мистецтво ХХ ст. від зрусифікованих зразків, відшукати уламки справжньої етномистецької традиції, що вціліла під навалою “станковізму” та мотивів радянської емблематики. Завдання стоїть дещо інакше: простежити основні процеси та явища, що характеризували розвиток народного мистецтва України в добу радянського тоталітаризму та проаналізувати мистецтвознавчі погляди означеного періоду. Водночас тема дослідження розвязує одну з наукових проблем “Теоретичні та історичні проблеми народної творчості” (шифр 4.16.6.8.), що виконується у відділі народного мистецтва Інституту народознавства НАН України за постановою Бюро відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України від 22.12.1998 р., (протокол №8). Хронологічні рамки дослідження охоплюють весь період існування радянської влади на території України, тобто з 1917 до 1991 рр., а також автор вважає за доцільне розглянути народне мистецтво напередодні так званої жовтневої революції (кін.Такими є праці М.Некрасової (1983), де наголошується на труднощах народного мистецтва у 1980-ті рр., праця М.Селівачова (1981), де вказано на необєктивність радянських мистецтвознавчих досліджень народного мистецтва, праця Б.Лобановського (1999), що порушує проблему організації соцреалістичних виставок “народного” мистецтва, публікації М.Станкевича (1991) та О.Найдена (2000). Основним джерелом дисертаційного дослідження стали архівні документи Державного історичного архіву Львівської області, архіву Інституту народознавства НАН України, історико-мистецтвознавчі матеріали, монографії, альбоми, збірники, каталоги виставок, періодичні публікації, що стосуються народного мистецтва 1920-1980-х рр. Важливими джерелами для обґрунтування наукових результатів є вивчення колекцій творів Державного музею українського народного декоративного мистецтва, Музею етнографії та художнього промислу, Національного музею у Львові, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, краєзнавчих музеїв м. У другому розділі “СТАНОВЛЕННЯ БІЛЬШОВИЦЬКОГО РЕЖИМУ ТА ТРАДИЦІЙНА ТВОРЧІСТЬ У 1920-1930-Х РР.” висвітлено стан народного мистецтва напередодні “революції” та тогочасні наукові погляди на нього, проаналізовано перші кроки комуністичної культурної політики в галузі народного мистецтва методи їх здійснення та наслідки, простежено формування методу “соціалістичного реалізму”, способи його впровадження у народне мистецтво, виявлено ідеологічні та художні тенденції самодіяльної творчості. Здійснено періодизацію поширення самодіяльності за рівнем її проникнення в радянську культуру та народне мистецтво: 1917-1920-ті рр. - самодіяльна плакатна творчість, оформлення мітингів, випуск стінгазет, діяльність Пролеткульту, створення самодіяльних осередків при великих промислових підприємствах, низький художній рівень, відверто агітаційний характер творів; 1930-1940-ві рр. - для підвищення художності організовують студії та гуртки аматорів, Центральний будинок самодіяльного мистецтва (1932 р.) для керівництва аматорством, велика кількість виставок, характерне ототожнення масової самодіяльності з народним мистецтвом, у мистецтвознавстві тих років аматорство називають “фольклором українського народу”; 1950-1980-ті рр. - широка пропаганда самодіяльності на державному рівні (преса, телебачення), експлуатація стилістики етномистецтва, масові фестивалі, олімпіади, виставки, аматорські гуртки майже в кожній організації, характерний пропагований “соцреалізм”, плакатні, портретні та сюжетні реалістичні зображення на типову тематику, що ніби представляють “нове народне мистецтво”. У підрозділі 3.

2. Основний зміст роботи