Здобутки і втрати українського літературознавства в XX ст., пов"язані з поразкою української національної революції. Видатні представники даного історичного періоду, напрямки їх роботи: С. Єфремова, M. Возняка, Б. Лепкого, M. Зерова, M. Грушевського.
При низкой оригинальности работы "Українське літературознавство XX століття: здобутки і втрати", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Українське літературознавство XX століття: здобутки і втрати літературознавство єфремов грушевський У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки і втрати, повязані з поразкою української національної революції, приходом до влади більшовиків, насадженням марксистсько-ленінської ідеології, розколом літературознавства на радянське і емігрантське.Такий підхід до вивчення історії літератури вперше використав німецький учений Гатнер, основоположник історичної школи у літературознавстві. Єфремов писав: «Письменство у кожного народу має величезну вагу як вираз творчої сили нації, з одного боку, та міжнародного єднання і впливів, з другого. Ільницький, - будує свою книгу за літературознавчими школами, які виникали в Європі і знаходили розвиток та інтерпретацію серед українських вчених у звязку з розвитком нашої літератури». У другій половині 30-х років у літературі утвердився вульгарно-соціологічний погляд на літературу, літературознавство і літературну критику. Він використовував терміни «пролетарська» і «буржуазна» література, дотримувався політизованої періодизації літератури («література епохи громадянської війни і перших років непу, література епохи відбудови…»), досліджував проблему «марксизм і література», ототожнював літературу з різними формами ідеології.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
