Українське комунікативне термінознавство на слов’янському тлі (кінець ХХ - початок ХХІ століть) - Статья

Українське комунікативне термінознавство на словянському тлі (кінець ХХ - початок ХХІ століть)Голованової, когнітивно-комунікативної [5; 2]) дослідницьких парадигм, зокрема: термін у мові професійної комунікації, термін у професійному тексті / дискурсі, текст / дискурс як одна з форм професійної комунікції, термін і текст у професійній комунікації, професійна комунікація в тексті, термін // текст / дискурс і професійна мовна особистість, функціонально-стилістичні особливості терміна і жанрово-стильова специфіка професійної комунікації, термінологічна і професійна компетенція в професійній внутрішньомовній та міжмовній комунікації, термін і професійне знання тощо. Отже, фундаментальні теоретичні дослідження кінця ХХ - початку ХХІ ст. з проблематики комунікативного термінознавства у словянському мовному просторі засвідчують такі тенденції його розвитку: найрозробленішою сьогодні є проблематика власне парадигмального функціонально-комунікативного галузевого термінознавства (в Росії, Україні, Болгарії та Словаччині); частково поступається проблематика крос-парадигмального або, на думку деяких дослідників, парадигмального загального та галузевого функціонально-когнітивного / когнітивно-функціонального, зокрема когнітивно-комунікативного термінознавства (в Росії та Україні); менш актуальною є проблематика крос-парадигмального загального та галузевого структурно-функціонального, зокрема комунікативно-стилістичного термінознавства (в Україні та Росії); менш розпрацьованою є проблематика крос-дисциплінарного галузевого термінознавства (в Болгарії та Росії). Зосереджуючи увагу лише на фундаментальних теоретичних дослідженнях українського комунікативного термінознавства окресленого періоду, можемо констатувати факт активного розпрацювання в галузевому термінознавстві в л а с н е ф у н к ц і о н а л ь н о г о / ф у н к-ц і о н а л ь н о - к о м у н і к а т и в н о г о н а п р я м у, який акумулює в собі проблематику вивчення 1) особливостей функціонування термінів у процесі професійної комунікативної діяльності, у різних ситуаціях професійного спілкування, в професійному мовленні, з прагматичною і лінгводидактичною метою, в ситуаціях фахової підготовки спеціалістів, 2) особливостей функціонування термінів як вербальних засобів комунікативного впливу, як засобів професійного спілкування, як текстотвірних засобів організації фахового тексту (наукового, технічного, виробничого, ділового), як конситуативних засобів професійного спілкування, як одного з маркерів комунікативної компетенції та міжкультурної комунікації у фаховому середовищі, 3) наукових і фахових текстів як знакових форм спілкування, комунікативної функції фахових текстів, комунікативних інтенцій та діалогічної природи фахового тексту як вияву міжособистісної комунікації, 4) мовних кодифікованих і розмовних некодифікорваних стереотипів у професійній сфері спілкування, розвитку мовленнєвої комунікації в часі, функціональних, антропоцентричних, соціолінгвальних, жанрових та прагмалінгвістичних способів інтерпретації феноменів мовної комунікації тощо. Круковського “Комунікативно-прагматичний аспект французьких законодавчих актів (на матеріалі Цивільного кодексу Франції та інших юридичних текстів)” (1996), у якій дослідник звернув увагу на вивчення закономірностей вибору мовних засобів залежно від мети і завдань комунікації, а також від її мовного й екстралінгвістичного оточення, проаналізував систему мовних засобів, в яких зреалізовано комунікативо-прагматичну інтенцію відправника спеціальної юридичної інформації, взаємозвязок комунікативно-семантичних, лексико-граматичних та стилістичних параметрів, що формують юридичний текст, а також комунікативну ситуацію мовленнєвого акту французького законодавчого тексту. Дослідниця на основі критерію комунікативної інтенції тексту виділяє різні типи текстів, а саме: тексти, що інструктують; тексти, що інформують; тексти, що регулюють офіційно-ділові відносини у сфері науково-технічної комунікації.