Українська журналістика в умовах багатопартійності (1917-1918 рр.) - Статья

Українська журналістика в умовах багатопартійності (1917-1918 рр.) У статті аналізується політична ситуація на Наддніпрянській Україні в 1917 - на початку 1918 рр., стверджується вплив партій соціал-демократичного спрямування (двох фракцій РСДРП, кадетів - Партії народної свободи, есерів). Розгортають діяльність українські партії (УСДП, УСДРП, УПСФ, УПСР), а також політичні організації національних меншин на українських землях (Польська соціалістична партія, Чехословацька соціал-демократична робітнича партія, Обєднана єврейська соціалістична робітнича партія, Поалей-Ціон, Бунд).Переломними для творення майбутньої української державності стали 1917-1918 рр. У вирі революцій і революційних переворотів, творення різних владних структур (Українська Центральна Рада, Тимчасовий уряд, Всеросійські установчі збори тощо), осмислення найближчих шляхів політично-духовного розвитку важливе місце в суспільному житті належало партіям, які врізнобіч відстоювали свої соціально-культурні програми; висували ідеї федералізму, автономії чи неподільності Росії; боролися за політичну свідомість широких мас, намагаючись формувати громадську думку навколо власних партійних орієнтирів. Зміна ідеологічних орієнтирів потребує сьогодні перегляду концепцій радянського часу, врахування функціональних аспектів партійних видань без огляду на їхнє «більшовицьке забарвлення», визначення реальної політичної позиції редакцій газет і журналів, що створювали інформаційне середовище на українських землях початку ХХ ст. Спробуємо визначити партійні сили в українському середовищі доби революційних змагань 1917-1918 рр., а також виявити їхню періодику як інструмент політичного впливу на населення. Стахіва подається визначення загального поняття «партія» (тобто - «добровільне обєднання»), «політична партія» (в «суспільно-державно-політичних справах» має спільні інтереси, переконання й мету), шляхи організації новітніх українських політичних партій ХХ ст. Солдатенко, який підтвердив це підрахунками: в Києві лише з березня по серпень 1917 р. видавалось 106 газет і журналів різного політичного спрямування, з них лише одна газета була більшовицькою («Голос социал-демократа»); на Поділлі в 1917 р. виходило 35 часописів, лише два номери газети «Борьба» у Вінниці були більшовицькими; водночас «українські буржуазні націоналісти» в серпні зазначеного року опікувалися 40 газетами.Таким чином, аналіз політичної ситуації на Наддніпрянській Україні в 1917 - на початку 1918 рр. свідчить про те, що стабільними залишалися традиції соціал-демократичного спрямування в партійній діяльності як російських (РСДРП, розколотої на дві фракції - більшовиків і меншовиків; кадетів - Партії народної свободи; есерів та ін.), так і українських партій (УСДП, УСДРП, УПСФ, УПСР), а також політичних організацій національних меншин на українських землях (Польська соціалістична партія, Польське соціалістичне обєднання, Чехословацька соціал-демократична робітнича партія, Обєднана єврейська соціалістична робітнича партія, Поалей-Ціон, Єврейська народна партія (Фолкспартей), Бунд).