Українська військова преса як складова інформаційного простору в реалізації ідеї державності (1917-1921 рр.) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАНауковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Мукомела Олександр Гнатович, Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародної журналістики. Захист дисертації відбудеться “14” жовтня 2002 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, Київ-119, вул. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул. У дисертації в комплексному сконцентрованому вигляді досліджуються державотворчі процеси за участю військової преси в період української національно-демократичної революції (1917-1921 рр.). Всебічно розглянута військова періодика як органічна складова в системі цивільної преси, простежується зародження й кристалізація типологічних ознак військового видання, загальна структура військової преси в інформаційному обширі країни. преса державотворчий військовий періодикаВідновлена ж свобода друку і потреба суспільства в належному інформуванні заклали передумови формування національного інформаційного простору, спрямованого на всебічну реалізацію ідеї української державності. Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах реформування збройних сил сучасної української держави конче необхідне узагальнення історичного досвіду попередників, зокрема, перших спроб налагодження мережі друкованих військових видань і створення апарату збору й поширення оперативно-необхідної інформації серед військовиків залежно від потреби інформаційно-пропагандистської служби армії в період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Важливим є вивчення координації творчих зусиль військової та цивільної преси згаданого періоду. Важливе місце при проведенні аналізу діяльності преси та вивчення попереднього наукового досвіду щодо проблем формування національного інформаційного простору було відведено працям теоретиків журналістикознавства, соціології й політології: А.Москаленка, Е.Прохорова, В.Шкляра, В.Різуна, Г.Почепцова. Це дослідження охоплює значний проміжок часу і певною мірою підсумовує надбання військової преси. Насамперед дослідження має звязок з тематикою курсів “Теорія і практика військових засобів масової інформації” (історичний розвиток жанрів і тематичні напрямки в українській військовій пресі) та “Історія Збройних Сил України” .У вступі обґрунтовано актуальність теми, її новизну та практичну й теоретичну цінність, визначено мету й завдання роботи, ступінь дослідження тематики дисертації, обєкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні рамки дослідження, його методологічні основи, а також подано інформацію щодо апробації результатів роботи і публікації. Перший розділ "Військова преса в українському інформаційному просторі початку ХХ-го століття" має описово-систематизуючий характер. Зазначається, що саме в цей період публіцистичні твори українських борців за визволення заклали передумови зародження й формування поки ще пошматованого й нерівномірно розвинутого національного інформаційного простору. Простежується роль і місце військової преси в ідеологічному забезпеченні формування військових підрозділів, утвердженні основних принципів армійської життєдіяльності: єдиноначальності, карності урядові, відданості ідеалам національно-державного будівництва. Водночас використовуються джерела воєнно-історичного характеру, де зафіксовано процес творення війська, українізації військових підрозділів, основні напрямки й форми воєнних реформ під час української революції (1917-1921 рр.).Структура преси України перебувала у процесі становлення і не мала усталеної форми. Наприклад, для періоду Центральної Ради був характерним політичний плюралізм в організації друкованих видань. Одночасно діяла періодика, що підтримувала існуючу владу, преса, що займала нейтрально-помірковану позицію, і видання, які вели проти влади пропагандистську війну. Умови військового часу позначились на періодичності виходу часописів, сприяючи, у той же час, більш чіткому поділу на періодику, що підтримувала ідею української державності, і на ту, що виступала на протилежному боці. Досвід організації масово-інформаційної діяльності свідчить, що провідниками державної інформаційної політики (ДІП) в країні і за кордоном були інформаційні служби (ІС), які її реалізували за допомогою функції інформації (І), пропаганди (П), контрпропаганди (К) й агітації (А) з метою позитивних змін у масовій свідомості (ПЗМС) громадян щодо ідеї Української державності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ